Голова Державного комітету з питань житлово-комунального господарства Григорій Семчук: Комунальні послуги поліпшувати комплексно

Семчук Г. Голова Державного комітету з питань житлово-комунального господарства Григорій Семчук: Комунальні послуги поліпшувати комплексно : [Бесіда з Головою Державного житлово-комунального господарства / Записала Бородюк Н.] // Консультант . 2002. 27 августа 2002. (№ 34) . C.1-

Важко уявити, але заборгованість населення та юридичних осіб перед житлово-комунальною сферою становить 8,49 млрд гривень. Тим часом комунальники мають забезпечувати в робочому стані близько 10,4 млн будинків, системи централізованого водопостачання та каналізації, якими відповідно користуються понад 70 відсотків населення країни.

На утриманні міських управлінь галузі перебуває понад 3700 мостів та шляхопроводів, а протяжність вулично-дорожньої мережі досягла майже 80 тис. км. І це далеко не повний перелік таких об'єктів.

Як утримувати таке складне господарство? На це запитання відповідає голова нещодавно відновленого Державного комітету з питань житлово-комунального господарства Григорій СЕМЧУК.



? Як не прикро, проте у своїй більшості підприємства галузі працюють фактично за рахунок тих ресурсних можливостей, які були накопичені в часи перебування в загальнодержавній власності, а отже фінансувалися з бюджетної кишені. Не можна твердити, що така політика однозначно позитивна. Хоча б тому, що галузь розвивалася екстенсивним шляхом.

Під час переходу держави до ринкової системи функціонування економіки бюджетне фінансування практично припинилося. Саме тоді були проголошені основні принципи реформи галузі: демонополізація, роздержавлення, енергозбереження, нова тарифна політика та форми управління. Проте вся реформа звелася тільки до підвищення цін на послуги.

Відсутність комплексного підходу до запровадження ринкових відносин, недосконалість нормативно-правової бази та непослідовність у прийнятті рішень, неналежна увага керівників міст і областей до цієї справи, а головне ? відсутність інституційних перетворень призвели до нинішнього кризового стану галузі.



? І все-таки певні спроби щось змінити були. Яким чином це позначилося на нинішній ситуації?

? З прийняттям Конституції України та закону про місцеве самоврядування розпочато приватизацію житла, передачу в комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури. Цей процес незавершено, але вже нині видно, що йому заважає нечітке законодавче розмежування повноважень органів виконавчої влади різного рівня.

Скажімо, до функцій обласних держадміністрацій віднесено контроль за комунальним обслуговуванням населення, регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги тощо. Водночас багато управлінь водопровідно-каналізаційного господарства та теплокомуненерго передані в комунальну власність територіальних громад, відтакоблдержадміністрації не мають важелів впливу на них. Щоправда, і відповідальності перед споживачами також.

Законом про місцеве самоврядування обов'язок забезпечувати жителів житловими та комунальними послугами покладено на міські, селищні та сільські ради. Їм же надані функції управління майном.

Зазначу й таке. У складі житлово-комунального господарства дві галузі є природними монополістами - централізоване водопостачання та водовідведення і централізоване постачання теплової енергії. Законодавством встановлено порядок ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій, відпрацьовується нормативно-методичне забезпечення формування тарифів.

Однак у жодному нормативному акті не визначено, що таке регулювання, який орган, що і як саме повинен робити в процесі регулювання. Прикладом такої невизначеності є наявність у двох законах - про місцеві державні адміністрації та місцеве самоврядування - положень щодо регулювання та встановлення тарифів на комунальні послуги, а також визначення і встановлення норм їх споживання та контролю за дотриманням.

На практиці це викликає подвійні трактування ? що таке регулювання і яке відношення мають обласні адміністрації до підприємств, що належать містам? Адже міські органи влади несуть відповідальність за якісне надання послуг своїм мешканцям та належну експлуатацію майна. Саме з міського бюджету інвестується розвиток комунальної інфраструктури.

На нашу думку, тарифи для споживачів повинні затверджувати міськради, а тарифи приватних підприємств можуть погоджуватися з облдержадміністраціями.

Не можна обійти увагою і таку проблему, яка спостерігається останнім часом, коли міські, селищні ради приймають рішення щодо вилучення із загальних систем водопровідно-каналізаційних комплексів окремих мереж і споруд і передачі їх в управління новостворюваним підприємствам.

Це стосується і підприємств комунальної теплоенергетики. Однією з причин цього є Ліквідація обласних структур управління. Підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, теплопостачальні підприємства малих міст залишаються без допомоги потужної виробничої бази, яка будувалася та розвивалася відповідно до потреб області.

Тим часом розвинені країни обрали шлях міжмуніципальних та надмуніципальних об'єднань, що діють на різних рівнях, тобто великих регіональних компаній під контролем держави та місцевих органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень у галузі комунального обслуговування.

Наведу тільки одну перевагу такої централізації у нас, пов'язану із значним коливанням тарифів на комунальні послуги навіть у близько розташованих населених пунктах. При цьому, як правило, тариф в обласному центрі нижчий, ніж в містах і селищах області. При самостійному функціонуванні собівартість послуг з водопостачання в Одесі для населення становила 0,45 грн/м3, а в малих населених пунктах області в межах 0,51 грн ? 1,71грн. При об'єднанні собівартість послуг становить 0,48 грн.



? Хоч як би там не було, але комунальні підприємства дедалі впевненіше почуваються в ринковому середовищі, намагаються будувати свою роботу на основі договірних відносин.

? На жаль, таких договорів немає між міською владою та підпорядкованими і підзвітними їм комунальними підприємствами. А це зумовлює досить значний політичний вплив на підприємства, втручання в їх господарську діяльність. Особливо це проявляється в питанні встановлення тарифів. Тому особливого схвалення заслуговують перші спроби покласти відносини між власниками підприємств та комунальниками в договірну площину. Вже укладено перші договори такого типу в Луцьку та Хмельницькому, основою яких став Типовий договір, розроблений експертами фірми ПАДКО в рамках проекту ?Тарифна реформа та реструктуризація комунальних підприємств?.

Вже зроблено перші кроки на шляху до запровадження договірних відносин між виробниками, постачальниками послуг та споживачами. Зокрема затверджені правила надання послуг водо-, теплопостачання та водовідведення. Однак нововведення з великими складнощами пробивають собі дорогу.

Передусім тому, що сторони не впевнені в тому, чи зможуть вони дотримуватися взятих на себе зобов'язань. На заваді поки що недосяжні стандарти якості послуг, низька платоспроможність споживачів, і головне ? юридично невизначена роль так званих виконавців послуг. Адже вони фактично не виробляють і не надають послугу, а лише обслуговують внутрішньобудинкові мережі. От якби вони стали повноправними та дієвими представниками власника, тобто міськради, тоді затверджена схема працювала б ефективно. Поки що в багатьох містах комунальні підприємства укладають договори із споживачами напряму.



- Споживачам комунальних послуг, а отже всім українським громадянам передусім хотілося б почути, якими заходами держава планує виводити галузь із кризового стану?

- Слід зазначити, що останнім часом відбулися істотні зміни в розумінні суспільством важливості і невідкладності широкомасштабної реформи житлово-комунального господарства. Це відображено в президентському указі щодо прискорення реформування житлово-комунального господарства, а постановою Кабміну схвалено Програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року.

Зроблено ще один крок, який свідчить про серйозну налаштованість на проведення реформи в галузі, ? відтворення Державного комітету з питань житлово-комунального господарства.

Держкомітетом розроблено стратегію та основні завдання підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства країни. Документом визначені шість стратегічних цілей:

? створення чітко визначеної законодавчо-інституційної бази у сфері житлово-комунального господарства, запровадження системи індикаторів визначення рівня ефективності її функціонування;

? удосконалення системи управління галуззю всіх форм власності, розвиток та запровадження різних форм власності підприємств житлово-комунального господарства, впровадження ринкових відносин між суб'єктами господарювання в цій сфері;

? забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обгрунтованій системі визначення рівня тарифів на комунальні послуги;

? забезпечення адресного соціального захисту населення при проведенні повномасштабної реформи галузі;

? підвищення ефективності використання енергетичних та матеріальних ресурсів;

? підвищення якості та збільшення обсягу послуг до рівня, визначеного Євросоюзом.

Успішне проведення реформи і забезпечення стабільного функціонування системи житлово-комунальних послуг потребує координації дій з боку законодавчого органу, державних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, комунальних і приватних підприємств, споживачів комунальних послуг, тобто реформа повинна проходити на трьох рівнях.

Якщо реформа не буде підтримана на місцях ? вона залишиться на папері, але якщо реформи не буде на місцях, то через декілька років не буде і комунального господарства.

Необхідність реформи повинен усвідомити кожний житель країни. А це означає, що така ситуація, як у Луцьку, де тарифи на тепло-, водопостачання, квартирну плату забезпечують повне відшкодування витрат, має бути скрізь. До речі, це область, де середня заробітна плата нижча, ніж у більшості інших.

Нагальною є потреба посилення ролі обласних управлінь житлово-комунального господарства для забезпечення реалізації програми реформування.

Вважаємо за доцільне рекомендувати уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям створити у своїх структурах підрозділи із стратегії реформування житлово-комунального господарства.

Але передусім Держкомітет планує створити законодавче підґрунтя, яким керуватиметься в своїй роботі житлово-комунальне господарство.

Розробляється система індикаторів визначення рівня ефективності діяльності підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що дасть змогу поширити практику застосування договірних відносин у галузі.

Запровадження договірних відносин між суб'єктами господарювання у цій сфері, в тому числі між власниками об'єктів житлово-комунального господарства та експлуатуючими організаціями, ресурсопостачальними організаціями та роботодавцями ? це єдиний спосіб забезпечити права і відповідальність сторін.

Ми повинні сформувати інститут власника житла, визначити господаря кожного будинку, запровадити ринкові відносини у сфері утримання житлових будинків і прибудинкових територій. В кожному населеному пункті має бути структурний підрозділ, на який покладено функції формування джерел фінансування розвитку житлово-комунального господарства, розробки фінансових планів, проведення конкурсів на право обслуговування об'єктів житлово-комунального призначення підприємствами різних форм власності та укладення договорів, контроль за дотриманням договірних показників якості та обсягів послуг, контроль за станом об'єктів житлово-комунального призначення, інспекційне обстеження на звернення споживачів та зацікавлених організацій тощо.

Другим стратегічним напрямом у роботі Держкомітету буде забезпечення фінансової стабільності системи надання комунальних послуг. Держкомітет за два роки планує стабілізувати ситуацію в галузі та підготувати основу для фінансового оздоровлення підприємств.

Потрібно розробити модель фінансової стратегії утримання та розвитку житлово-комунального господарства, забезпечити державну підтримку галузі, визначивши долю внутрішнього валового продукту, що може бути спрямована на реконстр&