Реформа середовища, в якому живемо

Череп В. Реформа середовища, в якому живемо : [Бесіда з головою Державного комітету будівництва, ахітектури та житлової політики України Черепом В. / ] // Янус Нерухомiсть. 2002. №7 . C.2, 3

Цими днями на черговому засіданні уряду схвалено програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2002 ? 2005 роки та на період до 2010 року. Її мета ? вдосконалення системи управління галуззю, створення конкурентного середовища, запровадження ефективної ресурсо- та енергозберігаючої політики, фінансове оздоровлення середовища, в якому ми всі живемо. Отже, вона стосується нас усіх. Про основні засади програми ? наша розмова з головою Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України Валерієм Черепом.



Валерію Івановичу, час від часу з'являється інформація про наближення кардинальних змін у житлово-комунальній сфері, яка часто-густо є дуже суперечливою. Наприклад, про виселення квартирних боржників з престижних районів на околиці, а через день ? що заборгованості населення за квартирну плату будуть списані. Відділіть, будь-ласка, зерно від полови?

Передусім хочу наголосити, що уряд, не може планувати таких жорстких заходів, як позбавлення боржників житла. Право людини на житло в нашій країні гарантоване Конституцією, і цим все сказано. Виселити з житла можна лише за рішенням суду. І ніяким іншим чином.

Програма реформування житлово-комунальної сфери саме і ставить за мету не лише поліпшення середовища, в якому ми живемо, а й забезпечення соціального захисту населення. До речі, нинішній уряд робить все від нього залежне, щоб поєднати результати економічних реформ з рівнем добробуту кожної сім'ї.

Підкреслю також, що уряд не планує піднімати ціни на житлові послуги. Здебільшого не платять за квартиру тому, що нічим. Треба спочатку провести пенсійну реформу, підвищити рівень соціальних виплат, а вже потім говорити про збільшення тарифів за житлово-комунальні послуги. Поки що в країні продовжують діяти державні дотації. Так, за електроенергію населення сплачує лише 67 відсотків від вартості послуги. Решту дотує держава.



Отже ближчі до істини ті, хто сподівається, що заборгованості будуть списані чи хоча б реструктуризовані?

Соціальний захист, який є одним з ключових завдань уряду, це не зрівнялівка і не списання боргів. Міф про списання боргів, гадаю, з'явився після того, як народні депутати вдруге прийняли Закон України "Про списання і реструктуризацію заборгованості за квартплату, житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію". Я гадаю, що це звичайний депутатський популізм напередодні виборів.

Житлово-комунальна галузь вже відчула на собі наслідки такого популізму. Заборгованість населення з квартплати, електроенергії відразу почала зростати. Адже навіть дисципліновані громадяни, почувши про можливе "прощення боргів", припинили розраховуватися за комунальні послуги.



А яку суму комунальних платежів ми всі разом заборгували ?

На сьогодні дебіторська заборгованість в житлово-комунальній сфері становить 8,9 млрд. грн., кредиторська ? понад 8 млрд. гривень. Разом з тим заборгованість населення за комунальні послуги становить близько 7 млрд. гривень.

Житлово-комунальне господарство є нині чи не найвідсталішою галуззю економіки. Вдумайтесь тільки: в аварійному стані перебуває 25 відсотків водопровідних та 24 відсотки каналізаційних мереж. Планові ремонти поступилися аварійним, собівартість яких у 2-3 рази вища. На відновлення основних фондів потрібно не менше п'яти мільярдів гривень.

Який же вихід?

Вихід ми почали шукати давно. В 1999 році був підписаний Указ Президента України "Про прискорення реформування житлово-комунального господарства", який і започаткував процес реформ у галузі.

Нещодавно схвалена також програма реформування житлово-комунального господарства. Це найбільш комплексний документ, який увібрав усі попередні напрацювання та світовий досвід управління цією сферою. Досить сказати, що в розробці програми брали участь десятки інститутів, представники місцевої влади. Свого часу проблему обговорювали на "круглих столах", колегіях міністерств, в регіонах. Немає сумніву, що реформування житлово-комунальної сфери є одним з пріоритетних завдань нинішнього уряду.



Даруйте, але житлово-комунальна сфера сьогодні підпорядкована місцевій владі, тобто є власністю місцевих органів влади. Чому виникла потреба приймати програму на урядовому рівні?

Центральні органи влади ні в якому разі не будуть підміняти місцеві. Держбуд не виконуватиме роботу, яку має зробити ЖЕК. А от розробити чітку ідеологію реформування житлово-комунальної сфери, цінової і тарифної політики ? це наш, так би мовити, святий обов'язок. Уряд і відповідні структури мають, окрім того, розв'язати одну із найбільш складних проблем ? визначити правила гри, відпрацювати всі нормативні та законодавчі акти, без яких неможливо здійснити перетворення на місцевому рівні.

Хочу підкреслити, що програма реформування житлово-комунального сектора не є короткочасною акцією. Це серйозна робота, яка розрахована на два етапи: перший ? 2002-2005 роки, другий ? до 2010 року. Сподіваюсь, що по закінченню цього терміну комунальне житло у всіх регіонах нашої держави буде таким же привабливим і зручним для життя, як у країнах західної Європи.



Що у прийнятому документі с ключовою ланкою, яка може витягти весь ланцюг?

Загалом, всі проблеми зводяться до трьох основних: по-перше, вкрай незадовільний фінансовий стан житлово-комунального господарства, по-друге, критична зношеність основних фондів, по-третє, монополізм і відсутність в галузі ринкових ознак. Наші ЖЕКи залишилися майже такими ж, якими були десять, двадцять, тридцять років тому. Який же інвестор захоче вкладати кошти в таку галузь? Якщо розв'яжемо ці проблеми, галузь відродиться, буде рентабельною та перспективною.

З чого плануєте почати перетворення в галузі?

Зі скорочення витрат. Якщо б сьогодні всі споживачі послуг повністю сплачували вартість комунальних послуг, то все одно галузь залишилася б збитковою. Бо собівартість більшості житлово-комунальних послуг досі значно вища, ніж ціна, яку сплачують споживачі. Наприклад, собівартість одного кубометра води становить 70-72 копійки, а тарифні ставки в різних областях коливаються на рівні 46-52 копійок.

Ми добиватимемося зменшення витрат на одиницю продукції, впроваджуватимемо програму енергозбереження, мінімізуватимемо втрати на стадії видобутку, транспортування послуг. В окремих випадках, наприклад, при транспортуванні води, втрати становлять 42-44 відсотки. Ми надто бідні, щоб дозволяти собі таку недбалість.

Одночасно будемо проводити структурні зміни в управлінні житлово-комунальною сферою, утворювати нові ринкові структури. Більш широко буде впроваджуватися практика оренди та лізингу певного обладнання. Це дасть можливість залучати інвестиції в цю сферу.



Даруйте, але чи багато інвесторів захоче вкладати кошти в загальний котел, яким залишається житлово-комунальна сфера?

Безумовно, системні інвестиції в галузь прийдуть тільки після того, як парламент прийме нову законодавчу базу. Йдеться насамперед про Житловий кодекс. Протягом останніх років підготовлено щонайменше п'ять його варіантів, але жоден з них не був прийнятий. В останньому випадку не вистачило кількох десятків голосів. Сам документ, як на мій погляд, був належно відпрацьований, і не пройшов лише внаслідок політичних баталій у парламенті. Шкода. Адже він міг вже сьогодні реально працювати на житлово-комунальну сферу.



Але холдинговій компанії "Київміськбуд" та банку "Аркада" все ж вдалося залучити приватні кошти навіть без системних законів та Житлового кодексу? Може, потрібна ще й чиясь ініціатива?

Досвід цієї структури, яка будує житло за кошти населення, ми цінуємо і підтримуємо. Ця ініціатива врегульована відповідними указами Президента. Не треба забувати й про те, що в столиці рівень життя, як і рівень заробітної плати, значно вищий, а вартість житла, насамперед вторинного, дорожча від існуючої в інших регіонах. Але затрати на будівництво, тобто собівартість, приблизно однакові і в Києві, і в будь-якому райцентрі.

Прес-служба Кабінету Міністрів