Житлова програма держави

Череп В. Житлова програма держави : [Розмова з головою Держуду украъни Черепом В. / Записав Долженко Г.] // Янус Нерухомiсть. 2002. №17 . C.16-17

Одна з найголовніших складових людського щастя - дах над головою, а з ним ? затишок і спокій. Житло становить основу нашого буття. Недарма кажуть, що кожен чоловік повинен за своє життя збудувати дім, виховати дитину і посадити дерево. Однак проблема забезпечення помешканням кожної людини в нашій країні залишається гострою. Саме тому в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України серед ключових завдань уряду визначено створення умов для забезпечення населення житлом, здійснення виваженої цінової політики у сфері надання житлово-комунальних послуг, підвищення їх якості та комфортності житла. Як виконуються поставлені завдання, розповів газеті "УК" голова Держбуду України Валерій Череп.

Валерію Івановичу, житлову проблему в радянські часи розв'язували протягом існування держави. Пам'ятається, навіть програма була забезпечити всіх квартирами й садибами до якогось року, але нічого з того не вийшло. Та й за новітню нашу історію багато декларувалось намагань щось зробити в цій сфері, однак результати поки що невтішні. То як ви вважаєте, розв'яжемо колись житлову проблему?



Обов'язково. Просто раніше існував інший підхід, була інша ідеологія забезпечення житлом ? його надавала держава. Темпи будівництва з року в рік зростали, а черги росли ще швидше. Відтак люди по 15-20 років стояли на квартобліку і кінця чергам не було видно. Згідно з Конституцією незалежної України кожен громадянин має право на житло, а держава повинна створити умови для реалізації цього права. Нині кожен сам розв'язує свої житлові проблеми залежно від рівня доходів та життєвих потреб. Державне чи муніципальне житло надається лише незахищеним верствам населення та пільговикам. Такий підхід, я впевнений, дозволить швидко розв'язати цей гордіїв вузол. Все залежить від темпів економічного зростання держави і підвищення доходів населення.



В якому стані перебуває нині житлова проблема І чи спроможні будівельники задовольнити потреби ринку? Як вони спрацювали в минулому році?

Нині на квартирному обліку перебуває понад 1,7 млн. сімей, з яких близько півмільйона користуються правом першочергового і позачергового одержання житла. Це багатодітні, інваліди, чорнобильці, афганці, інші категорії. Середня забезпеченість житлом становить 20,7 кв.м загальної площі на одну особу, що у 2-2,5 рази менше, ніж у розвинених країнах.

Що стосується праці будівельників, то за минулий рік вони ввели в експлуатацію близько 6 млн. кв. м житла, або на 6,8% більше, ніж за 2000 рік. Наростили обсяги спорудження житла у 16 регіонах. Найкращих показників досягнуто в Києві, АР Крим, Вінницькій, Волинській, Одеській, Тернопільській та Харківській областях. І зростання триватиме. Згідно з указом Президента України до 2005 року планується збільшити обсяги будівництва житла вдвічі. Разом з тим прогнозні показники введення житла, встановлені постановою Кабінету Міністрів № 1347 від 27.08.2000 р. на минулий рік в обсязі 7,6 млн. кв. м, виконані на 75,7%. Справдили прогнози лише Київ, Закарпатська, Київська та Тернопільська області. Згідно з регіональними програмами зведення житла у цьому році по Україні передбачається ввести 6,8 млн. кв. м, що більше минулорічного, але менше прогнозу на 21,3%. Така ситуація пояснюється обмеженою участю державного і місцевих бюджетів у соціальних програмах, низькою платоспроможністю населення, відсутністю дійових механізмів для залучення позабюджетних коштів у житлове будівництво. За рахунок коштів Держбюджету торік збудовано лише 112 тис. кв. м житла, або 1,9% загальної кількості. Тобто турботи щодо забезпечення себе житлом люди дедалі більше беруть на себе. В той же час рівень доходів переважної більшості наших громадян ще неадекватний вартості житла...



... І тут повинні спрацьовувати такі чинники, як довгострокове кредитування, іпотека тощо?

У минулому і цьому роках триває робота з виконання Закону "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд", яким визначено механізм залучення та накопичення коштів громадян на персональних пенсійних рахунках для довгострокового кредитування зведення житла. За час дії експерименту його учасниками стали 4,5 тис. чоловік, на пенсійні рахунки яких перераховано близько 13 млн. грн., що втричі більше, ніж було на початку 2001 року. В минулому році на залучені від населення кошти побудовано 575 тис. кв. м квартир.

З метою подальшого розвитку експерименту Верховною Радою у лютому цього року ухвалено закон щодо внесення змін до цього закону, яким змінено структуру та принципи функціонування попередньої системи кредитування житлового будівництва, надані гарантії учасникам процесу інвестування. Однак це лише перший крок. За дорученням Президента України Кабінет Міністрів видав розпорядження від 22.10.99. № 999, яким передбачено розробку проектів законів про будівельні заощадження громадян та внесення змін до законів "Про страхування", "Про заставу", "Про цінні папери та фондову біржу", ряд інших нормативних актів.

Але прийняття цих документів ще, не розв'язує проблеми забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту з боку держави. Головна причина ? невизначеність обсягів коштів з Державного та місцевих бюджетів, які щорічно мають спрямову-ватись на зведення житла, оскільки житлове будівництво не включене до переліку захищених статей бюджетів. Виправити становище можна прийняттям закону "Про державне фінансування та цільове довгострокове кредитування будівництва житла". Принципово новою складовою в ньому має бути встановлення обов'язкової щорічної норми капіталовкладень з Держбюджету на фінансування та довгострокове пільгове кредитування будівництва житла, а також фінансової участі регіонів у вирішенні зазначених питань.



Проте перелічені вами заходи не замінюють іпотеки. Що робиться для впровадженя системи іпотечного кредитування?

За підсумками науково-практичної конференції "Проблеми розвитку іпотечного ринку та шляхи їх розв'язання", яка відбулась у грудні минулого року за участі Президента України, підготовлено проект указу Президента "Про заходи щодо розвитку іпотечного ринку в Україні". Крім того, пропонується створити державну спеціалізовану установу з іпотечного кредитування, підготовити зміни до відповідних законів, спрямованих на стимулювання всіх учасників довгострокового іпотечного кредитування ? банків та інших фінансових установ, впровадити заходи щодо здешевлення житла за рахунок іпотечних кредитів та спрощення процедури отримання всіляких дозволів тощо.



Валерію Івановичу, в нашій країні діють кілька програм житлового будівництва, зокрема допомоги молодим сім'ям, індивідуальним забудовникам на селі тощо. Які досягнення на цій ниві?

На жаль, великих успіхів немає через обмежені фінансові можливості. Торік Держбюджетом передбачалось на кредитування молодіжного житлового будівництва усього 70 млн. грн., однак профінансовано лише 74%. Областям припадають крихти. Скажімо, у Дніпропетровській області в 1998 році таких грошей вистачило лише на три сім'ї, в наступний рік ? 12. Найурожайнішим був 2000 рік ? з Держбюджету надійшло 3,7 млн. грн., торік знов виділили усього 1,4 млн. грн. І в нинішньому році майже стільки ж. Профінансовано поки що 160 тис. Коли ж будувати? Взимку? Щоправда, більше коштів почали виділяти місцеві бюджети. За даними Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, минулого року вони залучили 10 млн. грн., що на 43% більше попереднього року. Але цього все одно мало. Так само і по інших програмах.



Ми говоримо про гостру нестачу житла, з труднощами вишукуємо кошти для його зведення і водночас чимало житлових будинків стоять недобудованими, "замороженими". Як вирішується їхня доля?

Справді, таких об'єктів налічується майже 11300 загальною площею понад 7 млн. кв. м. Для якомога швидшої їх добудови створено простий і прозорий порядок приватизації, удосконалено законодавчі та нормативні акти. Ними врегульована процедура приватизації, передбачена можливість вибору способу продажу об'єктів залежно від їх стану ? на аукціоні, за конкурсом, шляхом викупу, внесенням до статутного фонду господарчого товариства з наступною приватизацією, під розбирання. Враховано й пільги. Покупцям після сплати ними 30% вартості будівлі може надаватись розстрочка на строк до 10 років. Покупець звільняється також від плати за землю, на якій знаходиться об'єкт, а підприємцям дозволяється включати витрати на його покупку, добудову та введення в експлуатацію до валових витрат під час розрахунку податку на прибуток.



Як бачимо, перспективи вимальовуються майже райдужні. Таки багато робиться для розв'язання житлової проблеми: законодавча, нормативна база є, виконується низка програм, та й кошти якісь виділяються державою. А справа рухається повільно. Що, по-вашому, гальмує процес?

Найголовніше ? загальний стан економіки. З нарощуванням темпів її зростання, що, до речі, відбувається нині, підвищиться і платоспроможність громадян, а отже попит на житло, підуть інвестиції, запрацює на повну потужність галузь. А кожне робоче місце в житловому будівництві ? то 5-6 робочих місць в інших сферах економіки. Не випадково наш Президент Леонід Кучма на Всеукраїнській нараді будівельників підкреслив, що держава, яка не будує, не має майбутнього. Тож треба наполегливіше, ініціативніше вирішувати завдання, які стоять перед суспільством. І ми розв'яжемо одну з найболючіших проблем країни ? житлову.