Житло позовами не нагріти

Галаур С. Житло позовами не нагріти // Урядовий кур'єр . . 19 сентября 2002 (№ 172) . С. 8

Підготовка до зимово-осіннього періоду ? одна з найгостріших проблем для всіх регіонів України. І Харків не виняток. Про те свідчать і невтішні дані постійної депутатської комісії облради з питань будівництва, житлово-комунального господарства та екології. У житлових будинках відремонтовано покрівель на 67 відсотків запланованого, систем опалення ? на 69, систем гарячого водопостачання ? на 67. В шести районах області на капітальний ремонт житлового фонду не виділено ні копійки! Усього 700 тисяч гривень із запланованих 10 млн. освоїло обласне комунальне підприємство теплових мереж. Ще жодної котельні не підготовило до роботи комунальне підприємство ?Харківські теплові мережі?. Однією з головних проблем, які гальмують підготовку до зими, теплоенергетики називають низький рівень проплат за спожиті енергоносії. Ситуація критична. Щоб її вирівняти, потрібні нестандартні рішення. Одним з таких стала заява міського голови Харкова Володимира Шумілкіна про відселения злісних неплатників комунальних послуг в інші, менші помешкання. Заява мера була зустрінута харків'янами неоднозначно, і йому довелось ?прояснити? свою позицію у місцевій пресі. Виявляється, ідея переселення боржників не нова. Затятих неплатників комунальних послуг, наприклад, вже переселяли у країнах Балтії. Завдяки цьому там успішно справилися з проблемою неплатежів усього за один рік. Як показала практика, у Харкові енергетики і газовики зуміли добитися 80-відсоткової проплати завдяки індивідуальному відключенню недобросовісних споживачів послуг.

Теплоенергетики такої можливості впливу на своїх клієнтів не мають через технічну специфіку роботи мереж. Але, переконаний Володимир Шумілкін, як тільки неплатники змушені будуть втрачати своє майно, тобто частину житлової площі, ситуація відразу поліпшиться. Що ж до правомірності цих заходів, то в рамках діючого законодавства, вони неможливі. І мер сподівається, що Верховна Рада за браком конструктивніших рішень, прийме з часом ?дозвільний? закон. А тим, кому не подобається пропозиція міського голови, він порадив оплачувати їх рахунки і тоді ні в кого не буде проблем.

Сьогодні постачальники тепла мають єдину можливість впливати на своїх боржників ? звертатися до суду. За підсумками минулого опалювального сезону вони подали 40 тисяч позовів. Частина із них уже розглянута, внаслідок чого теплоенергетикам повернуто 600 тисяч гривень із 24 млн. Якщо ситуація не поліпшиться, позовів до суду у нинішньому осінньо-зимовому сезоні значно збільшиться. Отож вони й розгорнули цими днями справжній наступ на харків'ян, подаючи позови до суду на своїх боржників. Їхніми послідовниками стали й інші комунальні підприємства, в тому числі й працівники ЖЕДів.

Так, за комунальні послуги треба платити. І, напевно б, ні в кого не виникало щодо цього нарікань, якби уся широкомасштабна акція не перетворилася на справжнє правове свавілля.

... Одного дня до ощадкаси за пенсією прийшла харків'янка Ганна Сергіївна Казакова. Ти замість нарахованих державою 141 гривні виплатили 113. Обурена жінка почала шукати куди поділися 28 гривень. Оскільки їй нічого зрозумілого сказати не могли ? порадили з цим питанням звернутися до Комінтернівського відділу соціального забезпечення. Почуте там приголомшило пенсіонерку. Із районного суду надійшов виконавчий лист, згідно з яким тепер з Казакової Ганни Сергіївни будуть утримувати 20 відсотків пенсії в рахунок погашення боргу за квартиру.

Пенсіонерка й справді заборгувала за своє житло понад 300 гривень. Цей факт вона визнає і пояснює важким матеріальним становищем. Справа в тому, що її син ? працівник заводу тракторних двигунів, довгий час не отримував заробітну плату і змушений був жити разом з матір'ю на її пенсію. Вибір у них, за словами пенсіонерки, був невеликий: платити за квартиру чи купувати хоча б якісь харчі, щоб вижити.

Зрозуміло, що повернути квартирний борг Ганні Сергіївні рано чи пізно доведеться і вона цього не заперечує. Але жінка хоче, що цілком закономірно, знати, чому ні ЖЕД, ні суд її не попередили, у який спосіб стягуватимуть борг за квартиру.

Нагадувати квартиронаймачам, що борги за житло слід сплачувати, входить у їх обов'язки, ? вважають працівники ЖЕДу 131 , а сповіщати про подання до суду ? ні. У юристів щодо цього інша думка. За діючим законодавством, перед тим, як подати до суду документи на боржника, ЖЕДи повинні вручити йому попередження, яке той має підписати. А якщо боржник робити це відмовляється, то необхідно скласти відповідний акт. Врешті направити лист з повідомленням, в якому попередити боржника, що за несплату на нього подають до суду. Нічого цього працівники ЖЕДу стосовно Ганни Сергіївни, як вона стверджує, не зробили. Та й слуги Феміди судову повістку їй теж не надіслали, хоча мали зробити це обов'зково. Невже ж і вони не знають і не поважають законів?

Цю думку в Комінтернівському районному суді спростували і повідомили, що тільки те й роблять (адже суди завалені позовами на неплатників комунальних послуг), що надсилають повістки. Правда, обмовилися, що відправляють листи прості, бо на рекомендовані не мають коштів. Інакше кажучи, працівники суду вступають у суперечність з Цивільним процесуальним кодексом в статті 94 якого сказано, що вони повинні вручати повістку відповідачу особисто в руки. Хоча практикується й надсилати її листом з повідомленням. У статті 172 цього ж кодексу йдеться про те, що коли немає повідомлення про вручення повістки, судове засідання відкладається.

? Якби усі ці формальності були виконані, ? бідкається Ганна Сергіївна, ? можливо б, не довелося ламати сьогодні голову над тим, як після вилучення 28 гривень прожити на залишені 113, і ?викроїти? з них гроші на оплату житла. Бо організувати новий позов до суду ЖЕДові не складе великих зусиль.

Тим більше, що суд, як уже видно, не стане розбиратися, чому людина не платить за квартиру, яке у неї матеріальне становище. Звісно, коли боржник отримує хорошу зарплату і не платить за житло, це одне питання, а коли в нього мізерна платня, та й та не видається місяцями ? інше. Але суди сьогодні ?стрижуть? усіх під одну гребінку.

Історія з Ганною Сергіївною, на жаль, є об'єктивною ілюстрацією ситуації, в якій опинилися десятки тисяч харків'ян. Тавро затятого неплатника комунальних послуг поставлено на кожному третьому-четвертому мешканцю обласного центру. Ось тільки слід уточнити ? це справді тавро порушників норм нашого соціального гуртожитку, чи печатка приречених до хронічної заборгованості перед постачальниками тепла, води, енергії. Для цього не варто бути ні надто підготовленим фахівцем, ні, тим паче, автором розумних досліджень. Достатньо лишень проаналізувати півдесятка статистичних цифр.

Статистика стверджує, що середня заробітна плата в області становить 350 гривень. Виходячи, очевидно, з цієї суми, місцева влада вважає, що в харків'ян є значний потенціал проплат за комунальні послуги. Але давайте згадаємо, де береться середня цифра. Наприклад, банкіри, бізнесмени отримують щонайменше тисячу гривень, а медсестри чи прибиральниці ?сидять? на мінімальній зарплаті у 165 гривень. Усе це сумується, ділиться на кількість працюючих. Отож, говорити, що більшість харків'ян отримують саме таку середню заробітну плату ? немає підстав. Але якщо ми навіть візьмемо за основу саме ті 350 грн. й помножимо їх на двох працюючих, то отримаємо 700. Коли з цієї суми вирахувати податки й інші обов'язкові платежі, то ?чистими? на руки сім'я отримає приблизно 530 гривень. Майже 80 із них витрачається на транспорт. Залишається 450 гривень. А якщо сім'я заплатить 150-200 грн. за квартиру, то на життя залишається 300-250. Як може прожити на цю суму родина із чотирьох чоловік, у якої двоє неповнолітніх дітей, коли на одну особу (при мінімальному прожитковому мінімумі 340 грн.) припадає 75-62,5 грн. А якщо один із членів сім'ї непрацює, або ж працює неповний робочий день за мізерну платню, як скажімо, на тому ж заводі тракторних двигунів, при ділі усього одну годину в місяць, то вижити їм жодна арифметика не допоможе.

Отже, багато харків'ян, як і пенсіонерка Ганна Сергіївна, стоять сьогодні перед дилемою: платити за комунальні послуги чи купити хліб та молоко. Таких мешканців обласного центру, котрі отримують зарплату нижче прожиткового мінімуму, близько 80 відсотків. І хоч до яких би широкомасштабних акцій вдавалися працівники комунальних підприємств Харкова, їм навряд чи вдасться стягнути борги. Та й, думається, не з цього почали вони підготовку до осінньо-зимового сезону. Передовсім, варто було б комунальникам подбати про перегляд явно завищених тарифів та поліпшення якості своїх послуг. Але це вже окрема розмова.