Житлова політика: українські перспективи

Лотоцький О. Житлова політика: українські перспективи : [Бесіда із заступником голови Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства Лотоцьким О. / Записала Федорченко Л.] // Будмайстер. 2002. №22 . C.30-31

Одним з найгостріших соціальних питань, мабуть, для кожного мешканця нашої країни є проблема забезпечення житлом. Добре, якщо людина має можливість придбати або побудувати власне житло. А якщо ні? Що чекає найнезахищеніші верстви населення у майбутньому, як вирішуватиметься житлова проблема і чи вирішуватиметься вона взагалі? На деякі з цих питань дає відповідь Орест Богданович ЛОТОЦЬКИЙ, заступник голови Державного Комітету України з питань житлово-комунального господарства.



- Оресте Богдановичу, яким є сьогодні стан із забезпечення населення України житлом, і якими чинниками він визначається?

- Значна частина житлового фонду України перебуває в приватному володінні, є певна частка житлового фонду, який відноситься до державної власності і фонду місцевих рад. Якщо відверто говорити про його стан, то він дуже складний. Відбувається стрімке старіння житла і це викликано об'єктивними причинами - різко сповільнилися темпи будівництва нового житла, в багато разів зменшилися капітальні витрати із держбюджету на ремонт та реконструкцію житла. Обсяги реконструкції і капітального ремонту складають лише 30% від потреби.

Якщо приватні будинки утримуються власниками в більш-менш задовільному стані, то багатоквартирні будинки утримуються за рахунок квартирної плати їх мешканців, яка є єдиним джерелом фінансування і не забезпечує потреб у коштах, необхідних для ремонту або реконструкції цих будинків, заміни інженерного обладнання тощо. Справа в тому, що тарифна політика, яка проводилася ще з радянських часів, не передбачала включення в квартирну плату капітальних витрат, які закладалися у видатки державного бюджету. Враховуючи сьогоднішню ситуацію в економіці держави, проблеми з формуванням і наповненням бюджету, його постійним дефіцитом, звичайно, забезпечити за бюджетний рахунок мільярдні витрати не видається можливим.

Сьогодні ця сфера економічної діяльності ще не є привабливою і для приватних інвесторів. Навіть в нове будівництво вони поки що вкладають кошти дуже обережно.



? Оресте Богдановичу, наскільки прийняття нового Житлового кодексу сприятиме нормалізації ситуації у житлово-комунальній сфері?

- В реаліях, які сьогодні складаються у відносинах між власниками та наймачами чи користувачами житла, норми старого Житлового кодексу не можуть застосовуватися. А новий, як відомо, Верховна Рада вже котрий рік не може ухвалити. Тож Комітет виступив з ініціативою розробити новий проект Кодексу, над чим ми сьогодні і працюємо, щоб внести його найближчим часом на затвердження Кабміну, а потім на розгляд Верховної Ради. Я сподіваюся, що новий документ дасть можливість побудувати стосунки між всіма учасниками ринку житла на тих засадах, які сьогодні прийнятні для України.

? Які пріоритети Ви виділяєте у житловій політиці?

- Насамперед це введення нового Житлового Кодексу, який дозволить вирішити багато наболілих питань і створити нормальне законодавче поле для збільшення привабливості житлово-комунальної сфери для інвестування та забезпечення ефективності використання наявного житлового фонду. Сьогодні нове будівництво ведеться в обсягах значно менших від потреби у житлі. Скажімо, порівняно з 1991 роком житла вводиться в п'ять разів менше. Причому, будують сьогодні житло в основному люди, які мають кошти, а найбільше потребують житла саме найнезабезпеченіші верстви населення - інваліди, ветерани, багатодітні родини. Основна причина -доходи громадян не дозволяють їм вирішувати свої житлові проблеми. Якби рівень їхніх доходів був вищим, то усі програми з будівництва житла, які сьогодні уряд намітив, знайшли б своє втілення і дали б поштовх для розвитку економіки взагалі. Оскільки житлове будівництво якраз і є тим локомотивом, який міг би достатньо потужно вплинути на покращення загальноекономічної ситуації в країні.

Щодо громадян, які бажають придбати чи побудувати житло за власні кошти, є декілька державних програм. Зокрема, існують декілька пільгових державних програм - молодіжна, ?Власний дім? та інші, які дають змогу брати кредити для будівництва під невеликий відсоток. Є кілька комерційних програм житлового будівництва - зокрема, це програма ХК ?Київміськбуд? спільно з банком ?Аркада?, яка успішно виконується майже 7 років і має певні позитивні результати.

Необхідно створити умови для того, щоб Державна програма реконструкції будинків перших масових серій забудови зрушила з місця. 74% всього житлового фонду сьогодні приватизовано, а законодавчо-нормативної бази, яка б чітко регламентувала, хто і за яких умов відповідає за поточний або капітальний ремонт цього житла, не вистачає. Тож найреальнішим шляхом відновлення цього житла може стати прихід приватного інвестора, який зможе подарувати цим будинкам друге життя, а наші громадяни таким чином поліпшать свої побутові умови.

? Ринок житла в Україні ? яким він має бути?

- Це має бути вільний ринок - вільний продаж, вільне розпоряджання житлом, яке належить громадянам на правах власності, щоб не було жодних перепон щодо прав розпоряджання своєю власністю. У новому Житловому Кодексі будуть певні норми, які стосуватимуться взаємовідносин на ринку нерухомості. Але існує і проблема будівництва державного житла, яке чекають ті, хто багато років стоїть на квартирному обліку. Таке житло також має існувати.



? Що робить Держжитлокомунгосп для того, щоб виховати у громадян відповідальність за утримання власного житла в нормальному стані?

- Для цього найперше повинна бути взаємовідповідальність усіх сторін, як надавачів послуг, організацій, що обслуговують житловий фонд, так і квартиронаймачів чи власників житла. Саме з тим, щоб розробити законодавчо-нормативну базу, яка б і змогла врегулювати всі ці нелегкі питання, рішенням Президента створено Державний комітет з питань житлово-комунального господарства.

Нині не можна порівнювати ставлення до житла у нас в країні і за кордоном. Там кожна сім'я несе відповідальність за утримання свого житла. Наше ж населення шанобливо ставиться (і то не завжди) лише до власного житла, але ж помешкання загального користування - під'їзди, сходи, горища, ліфти, прибудинкові території - також потребують певного догляду і дбайливого відношення. Тому ми робимо акцент на зміну психології відношення до утримання житла як з боку тих організацій, які здійснюють послуги по утриманню житла, так і з боку мешканців. І такі приклади в Україні вже є. Зокрема, у м.Луцьку практично в кожному багатоквартирному будинку створені будинкові комітети, які взяли на себе відповідальність за належне користування житлом і, відповідно, така ж сама відповідальність покладена на організації, які обслуговують це житло. Приклад Луцька показує, що така форма взаємовідповідальності себе виправдовує.



- Є багато нарікань на працівників житлово-комунальної служби, чи всі вони справедливі?

- Дійсно, в багатьох випадках нарікання наших співгромадян на якість обслуговування виправдана і має підстави. Але ж проблеми, які існують в галузі, виникли не сьогодні, вони накопичувалися вже протягом тривалого часу і зараз ми маємо практично їх пік. Нагадаю, що діяльність підприємств житлово-комунальної галузі ніколи не була прибутковою, вона завжди дотувалася з держбюджету. Люди сплачували лише до 10% вартості послуг. До того ж, не існувало проблеми з енергоносіями, які складають сьогодні до 70% тарифу житлово-комунальних послуг, оскільки наша галузь отримує їх за світовими цінами. Відповідно, доходи наших громадян не дорівнюють світовим, і тому плата за житлово-комунальні послуги видається занадто високою. За нашими розрахунками, при збереженні дотування з держбюджету витрат підприємств галузі лише за минулий рік держбюджет повинен був передбачити приблизно 4 млрд. грн. - ця цифра на сьогодні не реальна, держава просто не має таких коштів.



- Тобто, Ви хочете сказати, що сьогодні всі житлові пільги, які отримують певні категорії наших громадян, лягли на плечі комунальної сфери?

- Так. Можна сказати навіть більше. Сьогодні житлово-комунальна сфера стала однією з складових соціального захисту нашого населення. 26 категорій пільговиків сплачують від 25% до 75% вартості житлово-комунальних послуг, а є такі категорії, які взагалі звільнені від сплати. І якраз за ці категорії сьогодні ніхто не повертає кошти підприємствам житлово-комунального господарства, які виробили послуги, надали їх, а реальних джерел фінансування цих пільг немає. Якщо ми перейдемо до адресної грошової допомоги, як це передбачено стратегією реформування галузі, то це вирішить значну частину проблем. За умови, що буде визначене реальне джерело фінансування такої адресної допомоги, щоб людина отримувала її вчасно і розраховувалась.

- Соціальне житло в Україні ? що це таке?

- Дійсно, це новий вид житла, який ми пропонуємо впровадити в Україні у разі введення в дію нового Житлового Кодексу. Це житло, яке існує в усьому світі, це загальноприйнята світова практика, коли таке житло надається в користування громадянам, чиї доходи нижчі певного рівня. Тому в Україні також пропонується запровадити таке житло. Кожна сім'я може визначитись, чи може вона претендувати на таке житло, чи не має на нього права.

Соціальне житло відповідатиме всім санітарним і будівельним нормам, певному рівню комфортності, але воно матиме лише мінімальний необхідний розмір і інженерну інфраструктуру. Звичайно, на це житло можуть претендувати ті люди, які сьогодні перебувають на квартирній черзі, не мають свого житла, а рівень їхніх доходів нижчий від прожиткового мінімуму.



? Як створюватиметься фонд соціального житла і хто ним керуватиме?

- Фонд соціального житла створюватиметься міськвиконкомами чи органами місцевого самоврядування за рахунок різних джерел - це і нове будівництво, і реконструкція існуючих гуртожитків або житлових будинків, переведення житла із фонду загального користування у фонд соціального житла. Тобто можуть бути випадки, коли в багатоквартирних будинках частину квартир викупатиме місцева влада і надаватиме їм статус соціального житла.

Є багато нюансів, які не можна виписати в самому Житловому кодексі, тому планується, що після його прийняття повинно бути розроблено ще близько 40 нормативних документів, які регулюватимуть механізми реалізації багатьох положень Кодексу, в тому числі й правила користування житловим фондом соціального призначення. Потрібно визначити, хто має право на таке житло, процедуру його надання, перелік документів, необхідних для його отримання тощо.



? Чи може сім'я, яка має комфортну велику квартиру, але не в змозі її оплачувати, переселитися у соціальне житло?

- Згодом, я думаю, ми випишемо такий механізм, який дозволятиме людині переселитися у житло меншої площі, а у разі, коли вона не зможе оплачувати і його, то вона переселятиметься у соціальне житло. Це не означає, що платити за соціальне житло не треба. Передбачається, що його зможе оплачувати будь-яка людина, оскільки встановлюватимуться певні критерії його оплати. За основу взято принцип програми житлових субсидій. Сім'я сплачуватиме за проживання в соціальному житлі не більше 20% свого сукупного доходу, незалежно від того, скільки реально коштуватиме проживання в такому житлі.

Звичайно, має бути встановлений досить жорсткий контроль як за правом на його одержання, так і за користуванням. Кожні півроку сім'я повинна буде підтверджувати своє право на користування таким житлом. Сьогодні подібна схема працює в системі отримання житлових субсидій.



? А от люди, які живуть у хрущовках по тридцять і більше років, чи повинні вони платити за своє житло за тими цінами, які сьогодні виставляють ЖЕКи, чи, може, вони мають право на меншу плату?

- Квартплата, яку вносить мешканець багатоквартирного будинку, включає в себе лише плату за утримання загальних місць цього будинку. Тобто квартирна плата - це плата не за те житло, яке надано людині на правах найму чи приватизоване, а за прибирання будинку, утримання ліфтів (якщо вони є), прибирання прибу-динкової території, утримання зелених насаджень, вивезення сміття та поточний ремонт дверей і шибок у під'їздах, їх освітлення.



- Оресте Богдановичу, а скільки людина зможе користуватися цим соціальним житлом? І якщо вона не зможе сплачувати навіть за нього, то чи будуть її виселяти в такому разі?

- Людина може користувати