Будівельні матеріали дешевшати не збираються, бо зростання пропозиції ще не покриває існуючого попиту

Костєрєва Г. Будівельні матеріали дешевшати не збираються, бо зростання пропозиції ще не покриває існуючого попиту // Галицькі контракти . . 26 июня 2000 (№ 26) . С. 25


Ринок будматеріалів наразі відчуває традиційне сезонне піднесення, а це - на тлі його стабільного розвитку, що триває вже кілька років поспіль, - створює добрі умови для виробників і продавців, а також для ремонтно-будівельних підприємств.

Збереження досить високого рівня попиту на певні групи будматеріалів (зокрема на цемент, лако-фарбову продукцію тощо) дозволяє навіть в умовах жорсткої конкуренції розширювати їх виробництво та нарощувати обсяги продажів. До того ж ціни на ці групи товарів останнім часом не тільки лишаються стабільними (у доларовому еквіваленті), а й дещо зростають, наприклад, на оздоблювальну продукцію з якісно новими експлуатаційними характеристиками та вмістом натуральних компонентів.

Кон'юнктура

Сьогодні на ринку добре співіснують і імпортери, і вітчизняні виробники, хоча останні стрімко нарощують виробничі потужності та вдосконалюють товарний асортимент - отже, невдовзі слiд чекати зниження загального рівня цін.

На ринку лако-фарбових матеріалів спостерігається зменшення імпортних поставок, однак у структурі продажів співвідношення "імпорт - власна продукція" поки що залишається незмінним, тобто торгівля намагається позбутися надлишків товарних запасів, звільнюючи таким чином простір для вітчизняної продукції. Продукція українських виробників уже забезпечує близько 60% ринкової пропозиції.

На ринку оздоблювальних матеріалів для підлоги ситуація схожа: впевнено наступаючи, вітчизняні виробники захопили 85% ринку паркету, майже 30% ринку лінолеуму та ковроліну. Дуже перспективним є ринок цементу (одна з небагатьох ринкових сфер, де безроздільно панує вітчизняний виробник), бо після кризи 1998 року обсяги виробництва зменшилися майже вчетверо, а тим часом попит на цемент невпинно зростає, як, утім, і на інші будматеріали - будівельна галузь України відчуває неабияке пожвавлення.

Конкуренти

З понад 40 підприємств лако-фарбового виробництва стабільно працюють лише близько 10. До трійки лідерів входять столичне ЗАТ "Лакма", дніпропетровський завод ім. Ломоносова та одеське АТ "Елакс", стрімко наближаються до "передовиків" ще 5 підприємств з різних регіонів країни (АТЗТ "Хімрезерв", АТЗТ "Янтар", ВО "Спектр", підприємства "Нефар" і "Аврора"). Причому вітчизняні виробники конкурують не так з імпортерами, як поміж собою, адже імпорт здебільшого обмежується високотехнологічними товарами, які на українських підприємствах не виробляються через брак коштів для придбання обладнання та сировини.

З ринком матеріалів для покриття підлоги відбувається те саме: звичайний паркет традиційно виробляють вітчизняні підприємства (стабільно працюють десь близько 20 зі 100, задовольняючи попит обсягом майже 3 млн кв.м). Імпорт - це переважно високоякісна паркетна дошка і ламінований паркет. Виробників лінолеуму в Україні всього 5, але тільки потужності одеського заводу "Більшовик" і луцького картонно-рубероїдного комбінату (торік вони разом виробили всього 2 млн кв.м лінолеуму) спроможні щороку "викинути" на ринок 19 млн кв.м лінолеуму при потребі на рівні 15 млн кв.м. Однак якість українського лінолеуму поступається закордонним аналогам, тому споживачі побутового лінолеуму віддають перевагу імпорту, а вітчизняний продукт "обслуговує" здебільшого промислові приміщення. На ринку ковроліну, який займає 10% ринку підлогових покриттів, спостерігається подібна ситуація.

Маркетинг

Маркетингові питання на цей час є найгострішими для представників ринку лако-фарбової продукції та лінолеуму. Продавати лінолеум стало важче, зокрема через зміщення попиту на користь паркету (за останні два роки кількість прихильників паркету зросла майже на 15%) та збільшення вибагливості споживачів, проте цю проблему легко вирішити через укрупнення торгових фірм (розширюється простір маніпулювання цінами та надання додаткових послуг). Продавцям лако-фарбових товарів доводиться важче. За якістю вітчизняна продукція в більшості випадків не гірша за імпорт, тож конкуренція точиться в асортиментному та ціновому полях.

Завдяки попиту продавці мають з продажу фарб зиск на рівні 50%. Утримувати таку торгову націнку уможливлюють деякі "хитрощі": наприклад, продаж супутніх товарів (пензлів, валиків тощо) збільшує обсяги продажів на 3-6%, надання платної і безплатної кваліфікованої допомоги у виборі потрібної продукції (у 80% випадків споживач не може самостійно визначитися, який саме товар з кількох сотень пропозицій йому потрібен). До платної допомоги належать не прості поради, а, скажімо, підбір потрібного кольору фарби з понад 1,5 тис. наявних з використанням комп'ютера та спеціальної машини (вартістю від $5 тис.!), яка додає у фарбу барвники. Це коштує клієнту 5-70% до початкової ціни фарби залежно від витрат барвників.

Перспектива

Вітчизняне виробництво будматеріалів (особливо за умови вдосконалення технологій і запровадження ноу-хау) цілком спроможне побороти імпорт. Зокрема, якщо вітчизняний лінолеум та лако-фарбова продукція виготовлятимуться з екологічніших матеріалів та наберуть кращих експлуатаційних характеристик (стійкість, дизайн тощо), імпортні виробники зможуть продавати в Україні лише елітні товари (високотехнологічні та модні, а отже - дорогі новинки). Для опанування цих технологій потрібні надто великі кошти, які у вітчизняних підприємств з'являться ще не скоро. Найкращі перспективи мають виробники паркету - певне технічне вдосконалення наявних потужностей уже порушило "недоторканість" традиційно "імпортного" сектора паркетної дошки та підбирається до інших. Сприятливі умови для розвитку мають також виробники вуличної плитки, цегли, металовиробів тощо - тобто тих будівельних товарів, які є досить простими технологічно і користуються постійним попитом.