Поміняв Неву на Дніпро

Кудрявцев Л. Поміняв Неву на Дніпро Наука і суспільство 2003 №11-12 C. 20-22

Про нього можна сказати мовою приказки: він і дім збудував, і дерево посадив, і аж чотирьох синів виростив і виховав.

Архітектора Володимира Ніколаєва називають творцем київського неоренесансу. За його проектами збудовано 27 оригінальних будівель, 18 церков, які стали невід'ємною частиною історії, культури і просто зовнішнього вигляду Києва.

Народився Володимир Миколайович З березня 1847 року у Царському Селі. У 1870 році з великою срібною медаллю закінчив Петербурзьку академію мистецтв. А навесні 1872 року на запрошення київського підприємця А. Термена приїздить до Києва для будівництва пивоварного заводу. За його проектом на Подолі, на Кирилівській вулиці (зараз Фрунзе, 41) виросли корпуси заводу, котрий невдовзі запрацював на повну потужність. Купці Г. Енн, Ф. Енн, інженер-технолог А. Термен, усі акціонери В«Товариства пивоваренних заводів КиєваВ» з задоволенням відзначили, що споживання пива різко зросло. Збудований завод працює й понині...

Місто потребувало досвідчених архітекторів. В. Ніколаєв полюбив ці живописні благодатні місця і, побачивши перспективи для своєї діяльності, вирішив залишитися з сім'єю у Києві назавжди.

У 1873 році Володимира Миколайовича призначають міським архітектором, а пізніше — ще єпархіальним та лаврським. З 1892 р. він — академік архітектури, активно займається державною та громадською діяльністю. Ніколаєва обирають гласним міської думи, головою архітектурного відділу Київського відділення Російського технічного товариства, директором художнього училища, головою Російського літературно-артистичного товариства.

Однією з перших примітних будівель, споруджених Ніколаєвим у Києві 1875 p., був будинок на розі Фундуклеївської та Пушкінської вулиць. Князь Оболенський орендував його для театру-цирку В«АльказарВ». Пізніше тут розмістився драматичний театр (нині театр імені Лесі Українки). У цих стінах працював і театр Соловцова.

Площа, з якої починається Хрещатик, нещодавно знову стала Європейською. А 1882 р. на цій площі, біля Володимирсько-го узвозу за проектом Ніколаєва споруджено будівлю Купецького зібрання (тепер — державна філармонія). Гроші дав купець М. Дехтярьов, причому в борг і під великі проценти. Архітектура будови екле-тична, але вона прикрасила місто. Великий концертний зал з нарядною колонадою має досконалу акустику та інтер'єр. Як відомо, будинок реставровано.

Ніколаєв має безпосереднє відношення до відродження Успенського та Софмвського соборів, Київської академії.

У співавторстві брав участь в будівництві Володимирського собору, оперного театру.

Значну роль в формуванні центральної частини Києва відіграв оперний театр, будівництво якого почалося 1899 р. і закінчилося 1901 р. Автором проекту був В. Шретер. Але ні він, ні його наступник А. Кри-вошеєв не змогли завершити будівництво. І тільки після того, як керівником робіт став Ніколаєв, справа зрушила з місця.

Цікава історія спорудження Володимирського собору, що тривало протягом двох десятиліть, починаючи з 1862 року. Первісний проект належав архітекторам і. Штрому і Г. Спарро, потім його переробив зодчий О. Беретті. Але внаслідок помилок в інженерних розрахунках та появи значних тріщин в арках храму, будівництво було припинено. Наступні роки він повільно руйнувався. В. Ніколаєв завершив будівництво.

У Києво-Печерській Лаврі в 1893—1895 pp. архітектор спорудив трапезну палату з церквою св. Антонія і Феодосія. Місце вибране найкраще — з південного фасаду Успенського собору. В будинку — палати,, на першому поверсі в великому залі проходили святкові церковні прийоми та обіди. На другому знаходилися службові кімнати і келії.

У серпні 1896 р. в урочистій обстановці в присутності імператора Миколи II на території Покровського жіночого монастиря відбулося закладення Микільського собору. Задум зовнішнього вигляду храму належав великому князю Петру Миколайовичу (сину княгині Олександри Павлівни, іно-кині АнастасВ», настоятельки цього монастиря), котрий зробив ескізні начерки фасаду. Архітектор Ніколаєв розробив проект споруди, яку вінчали позолочені бані луковичної форми. Через чотири роки церква була споруджена, діє вона і в наш час.

В 1884 р. на Байковому кладовищі за проектом Ніколаєва з'явилася церква Вознесіння, де і зараз проходять служби і панахиди. Збереглися тут і склепи його роботи.

Варто розповісти і про будівництво найвищої дзвіниці у Києві, що залишилася недобудованою. Річ в тому, що архімандрит Свято-Троїцького монастиря Іона мріяв про цю дзвіницю.і дав замовлення на її спорудження В. Ніколаєву. В проекті зразу визначили висоту 52 сажени (110,94 м). Це вище, ніж дзвіниці Києво-Печерської Лаври та Івановської у Москві. Але будівництво йшло повільно. Споруджені були тільки фундамент та нижній ярус. На цьому все й закінчилося — не вистачило грошей. Рекорд побити не вдалося.

Відомо, яку важливу роль в архітектурній композиції міста відіграє пам'ятник Богдану Хмельницькому, відкритий 15 травня 1888 р. на Софіївському майдані. Проект виконав скульптор М. Мікешин. П'єдестал спроектував В. Ніколаєв. Встановити статую на суцільній кам'яній скелі не вдалося і архітектор вдало використав замість неї гранітні брили, що залишилися від будівництва Ланцюгового мосту через Дніпро. Серед робіт Ніколаєва — пам'ятник Миколі 1 навпроти університету, де зараз знаходиться пам'ятник Кобзарю.

У кіпці XIX століття Київ забудовувався відповідно смакам багатого люду. Будинку, збудованому на розі Володимирської та Прорізної вулиць, притаманна підкреслена пишність. Прикраси коштували дорожче самого будинку. Автор будівництва Ніколаєв сумлінно виконував всі вимоги та примхи багатого замовника. На першому поверсі будинку колись розміщувалося кафе В«МаркізВ», у наш час знаходився ресторан В«ЛейпцигВ». Цей пам'ятник архітектури нині реставрується.

В 1900 р. на теперішній вулиці Воровсь-кого знаходилося художнє училище, в якому з 1901 по 1911 роки директором був В. Ніколаєв. Серед його вихованців — відомі художники і скульптори А. Архипенко, І. Кавалерідзе, А. Петрицький, М. Донцов... Ніколаєв збудував корпуси Олександрівської (Жовтневої) і Єврейської (обласної) лікарень. На Хрещатику, 38, в 1870 р. знаходився готель В«Бель-ВюВ». А на розі Хрещатика та Бессарабки у 1877 році з'явився В«Великий НаціональнийВ». Ці готелі також збудовані за проектами Ніколаєва.

Архітектурний образ Києва не уявити без зелених масивів. Комісія, до складу якої входив В. Ніколаєв, розробила 1887 р. план благоустрою і озеленення міста. У введення комісії перейшло все зелене господарство Києва. Тоді вже діяли розважальні сади В«Шато-де-ФлерВ» з кафе-шантаном (стадіон В«ДинамоВ»), В«ЕрмітажВ» (Труханів острів), В«ВенеціяВ» (Нікольська Слобідка). Гуляння проходили під музику оркестру, алеї освітлювалися електричним світлом. Вхід був платним.

Відкрилися нові парки та сквери на Лук'янівці, Львівській площі, біля Золотих воріт, на Володимирській гірці, де була споруджена панорама В«ГолгофаВ», а в північній її частині у 1905 році почав діяти фунікулер.

Пізніше у Володимира Миколайовича виникла думка прикрасити парки та сквери фонтанами. На машинобудівному заводі, який належав А. Термену, було налагоджено виробництво чавунних фонтанів зі своєрідним оздобленням. Фонтани збереглися. Відвідайте сквер біля Золотих воріт, Марийський парк, чи сквер, прилеглий до вулиці Олеся Гончара. Побачите їх там з написом: В«Завод Термена у Києві. 1900В». Володимир Миколайович Ніколаєв помер 11 листопада 1911 року й похований був на кладовищі біля Аскольдової могили. Кладовище існувало до 1935 року. У зв'язку із включенням цієї місцевості до паркового комплексу,: поховання перенесли на інші кладовища. Сліди знаходження могили і В. Ніколаєва загубились.