Живі огорожі

Литвин О. Живі огорожі // Янус Нерухомiсть. 2002. №16. C.27

Дуже часто як великі та роскішні, так і маленькі та вишукані будинки їхні господарі ховають за великими парканами чи кам'яними мурами. Але такі огорожі "з'їдають" часто і без того малий простір присадибної ділянки. А правильно організовані, доглянуті живі огорожі прикрасять будь-який сад. Вони виконують роль своєрідних зелених стін, ширм і перегородок. Крім того, живі огорожі не треба фарбувати, ремонтувати і періодично витрачати кошти на заміну зламаних чи пошкоджених елементів паркану.



Залежно від мети посадки, живі огорожі бувають високі (або шпалери) ? вище 2 м, середні ? від 1 до 2 м і низькі (або бордюри) ? від 0,5 до 1 м.

Шпалери висаджують вздовж межі ділянки, рідше всередині неї, у два чи три ряди. Для шпалерної посадки чудово підходять хвойні. Можевельники та садові форми туї західної не вимагають стрижки, оскільки чудово тримають форму. Для шпалер, що вимагають формування, підходить ялина звичайна, що при стрижці утворює дуже щільну посадку, яку важко подолати навіть собаці чи кішці. На вирощування такої огорожі підуть роки, але результат окупить всі зусилля.

Для живої огорожі, яка потребує стрижки, підійдуть такі листяні дерева:

неколючі ? в'яз дрібнолистий, різні види ірги, клен прирічний чи татарський, яблуня ягідна, липа дрібнолиста;

колючі ? різні види бояришника, терн, крушина, алича і мушмула.

Якщо ж ви хочете мати огорожу, яка потребує мінімум догляду і ніякої стрижки, тоді візьміть бояришник, бузину звичайну, жимолость Маака, татарську, синю, різні виді ірги, калини звичайної, бузок венгерський і звичайний, смородину золотолисту.

Живі огорожі середньої висоти створюють здебільшого всередині ділянки. Вони можуть бути не дуже щільними. Рослини висаджують в один чи два ряди. Для таких огорож використовують хвойні: тую західну та її сереньорослі садові форми ? як з зеленим забарвленням хвої, так і з золотистою; ялину звичайну, якщо її регулярно стригти до висоти не більше 1,5 м та ін.садові форми, які не потребують формування.

Широкий асортимент і неколючих листяних рослин (щоправда, їх треба регулярно стригти) караган деревовидний, вяз приземистий, жимолость, кизильник блискучий, калина звичайна та ін.

Якщо ж потрібен додатковий захист, наприклад від домашніх тварин, ви можете відмежувати такі "недоторканні" для тварин ділянки саду чи городу, колючими листяними рослинами. До таких можна віднести барбарис звичайний, корейський, амурський, різні види бояришника та інші.

А от якщо часу на догляд за живою огорожею обмаль, тоді садити краще ті рослини, які не потребують додаткового формування, наприклад: троянду зморшкувату, сніжноягідник білий, барбарис Тунберга, різні сорти чубушника, мигдаль низький, вишню войлочну та ін.

Бордюри дуже декоративні і висаджують їх здебільшого вздовж доріжок, меж терас і газонів в один, два чи три ряди. Дуже красивий борюр з хвойних рослин: тиса ягідного, низькорослих садових форм туї. Для бордюрів, що стригтимуться, підійдуть такі листяні рослини: з неколючих ? бірючина звичайна, лапчатка кущова, смородина альпійська та золотиста, магонія падуболис-та, самшит вічнозелений; з колючих ? айва японська, барбарис Тунберга. Якщо ж бордюри не планується стригти у майбутньому, то садіть айву японську, магонію падуболис-ту, поліантові троянди, садові форми лапчатки кущової, спірею японську, кизильник дрібнолистий і тьмянолистий, вереск та його садові форми.

Догляд: від А до Я

Щоб жива огорожа була декоративною і не виглядала рядом кудлатих кущів, що розповзаються по ділянці, тим самим захаращуючи її, треба правильно висаджувати та формувати (особливо перші три роки) рослини.

Спершу потрібно придбати достатню кількість матеріалу для посадки з розрахунку три рослини на один погонний метр для однорядної, п'ять рослин ? для дворядної та вісім рослин ? для трирядної огорожі. Лінію посадки позначають натягнутим шнуром, а у разі однорядної огорожі намічають місця посадки рослин. Якщо ви закладаєте дво- чи трирядну огорожу, то зручніше буде вирити траншею, і рівномірно розмістивши у ній у шахматному порядку саджанці, послідовно їх посадити.

Якщо потім огорожу будуть підстригати, то якби гарно не виглядали посаджені рослини, необхідно одразу ж їх обрізати до рівня 20 см від землі. Це стимулюватиме ріст пагонів від основи рослини, що дасть змогу у майбутньому уникнути оголення живої огорожі знизу. Після того, як молоді пагони відростуть їх, знову обрізують приблизно наполовину, залишаючи не більше 20 см приросту.

На другий рік весною огорожу підстригають на 5 см і ще раз ? влітку, залишаючи, як вже говорилось, не більше 20 см приросту. Протягом наступних трьох років стрижку роблять за тією ж схемою, а потім підтримують бажану висоту огорожі.

Важливо, щоб жива огорожа знизу була трошки ширшою, ніж зверху. Тоді верхні гілки не будуть затіняти нижні, а це сприятиме формуванню зеленої стіни від самої землі.

Листяні рослини підстригають ранньою весною ще до появи листя, а потім від одного до трьох разів влітку. Хвойні ростуть дещо повільніше, тому їх достатньо підстригати у квітні та вересні.

Живі огорожі, що не підлягають формуванню, хоч і не стрижуть, але регулярно підживлюють, поливають і за необхідності видаляють гілки, що засохли. Потрібно враховувати і те, що такі огорожі краще висаджувати на освітлених місцях, де рослини добре розростаються і рясно цвітуть.

Стрижені живі огорожі можуть бути дво-, три- і навіть чотириярусними. Рослини для посадки підбираються відповідно до бажаної висоти ярусів. На перший план висаджують низькорослі, на другий і третій ? більш високі і т.д.

Вирощують і різнокольорові живі огорожі. Незабутнє враження справляють рослини природного зеленого забарвлення, що чергуються з рослинами того ж виду, які мають жовте, червоне листя. А якщо йдеться про багатоярусну живу огорожу, то на різних рівнях можна висадити рослини з контрастним забарвленням листя.