Опалення

Опалення // Наш дiм. 2001. №2. C.15-16

Раціональними та зручними в експлуатації є місцеві системи водяного опалення, які влаштовуються для кожної оселі окремо. Паливом для таких систем можуть бути: кам'яне вугілля, дрова, різні ви-ди брикетів, природний газ, гас, солярове масло і т. п. Сьогодні з усіх видів палива газ залишається найбільш економічним і вигідним. Якщо в вашому селищі є централізоване газопостачання, ви сміливо можете вико-ристовувати газ як головне і, мабуть, єдине паливо для обігріву вашої оселі. Газ достатньо дешевий вид палива, порівняно з іншими. Крім того, він екологічно чистий, при його використанні в атмосферу викидається мінімальна кількість шкідливих сполучень.

Для обладнання систем водяного опалення необхідно мати котел, нагрівальні прилади (радіатори), труби, розширювальний бак та запірно-регулювальну арматуру (крани, вентилі). Встановлювати котли доцільно якомога ближче до житлових кімнат (наприклад, в кухні або в спеціальному приміщенні), але так, щоб не погіршувались санітарно-гігієнічні умови квартири.

Найбільш поширеною є двотрубна система водяного опалення з прокладанням гарячої подавальної лінії під стелю приміщення та зворотної над підлогою під нагрівальними при-ладами. Котел залежно від конструкції встановлюють окремо або вбудовують у піч. Від котла вгору йде головний стояк, на якому розміщують розширювальний бак, розрахований на збільшення об'єму води при нагріванні. Залежно від об'єму приміщення загальний об'єм бака може бути від 20 до 45 л, а корисний - від рівня підключення подавальної лінії до бака до рівня переливної (повітряної) труби. Форма бака може бути різною. Виготовляють його з листової 2-3 міліметрової сталі або відрізка труби великого діаметра. Всередені і зовні його фарбують масляною фарбою; зверху закривають кришкою.

До бака підключають переливну трубу, яка необхідна для того, щоб розширена нагріта вода не виливалась на підлогу, а потрапляла в каналізацію. На розширювальному баку бажано встановити показник рівня води. Нижче бака від головного стояка прокладають лінію гарячої води, а від неї - окремі труби на один чи два обігрівальні прилади.

Від водопроводу до котла підводять лінію з запірним вентилем, яка служить для заповнення та підживлення системи водою. Для спуску води з системи роблять патрубок з вентилем, який можна підключити до каналізації.

Відсутність водопроводу в будинку не заважає обладнанню системи водяного опалення, оскільки наповнювати її водою доводиться дуже рідко. Наповнювати систему можна ручним насосом або з відра, для чого в кришці розширювального бака роблять отвір, який закривають пробкою.

Розширювальний бак краще ставити в опалювальному приміщенні. Інколи його ставлять на горищі. При цьому бак добре утеплюють та обладнують циркулярною лінією для запобігання замерзання води.

Прокладати подавальну та зворотну лінії пропонується з ухилом 3-5 мм на 1 пог. м трубопроводу в напрямку води. Це забезпечує вільний вихід повітря через переливну трубу, яка йде від розширника, та спуск води через патрубок, розміщений в нижній точці системи.

Система працює так. Нагріта вода з котла по трубах надходить в опалювальні прилади, які віддають тепло приміщенням. Гаряча вода, нагріваючи прилади, охолоджується і зворотною лінією поступає в котел. Від котла до приладів вода йде за рахунок різної об'ємної ваги, більш легкої гарячої та більш важкої охо-лодженої. Тому котел в системах поквартирного водяного опалення пропонується розташовувати по можливості нижче обігрівальних приладів, що дозволить підвищити циркулярний тиск в системі та вибрати менші діаметри труб. Це так звані котли з природною циркуляцією. Якщо котел облаштований насосом для примусової циркуляції, розташування його відносно обігрівальних приладів не має великого значення.

Труби системи повинні бути відкритими. Ізолювати доцільно лише головний стояк, який йде від котла. Це робиться тільки в приміщенні, де знаходиться котел, який виділяє багато тепла, тому без ізоляції стояка в приміщенні буде дуже жарко. Котли в усіх випадках повинні бути економічними, тобто споживати менше палива і виділяти більше тепла.

При встановленні котла підлогу необхідно ретельно ізолювати шаром азбесту товщиною не менше 5 мм, і покрити його зверху листом покрівельної сталі. Замість аз-бесту можна покласти чотири шари повсті, змоченої глиняним розчином.

Українська промисловість випускає велику кількість різноманітних обігрівальних приладів. Понад трьох десятків заводів виробляють побутові котли потужністю від 4 до 100 квт. До речі, про потужність: вона залежить від площі, яку потрібно обігріти (один квт на 8-10 кв м площі). Пропонуємо перелік деяких заводів, що випускають побутові котли.

Місто Івано-Франківськ. Котел "Лімниця". Теплова потужність від 10 до 65 кВт. Котли КС-ГВ-31,5, КС-ТВ-31,5, КС-ТГВ-31,5 котли індивідуального використання з гарячим водозабором. Котли КС-Г-20, КС-Т-20, КС-ТГ-20. Цифра означає потужність в кВт, літери всередені - тип палива: Г - газ, Т - тверде паливо, Ж - рідке паливо типу солярки.

Серед котлів, що випускає вітчизняна промисловість, ви не знайдете, на жаль, настінних (навісних) котлів, а лише такі, що стоять на підлозі. Котли, запропоновані численними зарубіжними фірмами, мають привабливий зовнішній вигляд, високу надійність у роботі та різноманітні системи монтажу. Наприклад, настінні котли Возсп (у традиційному виконанні з підключенням до димоходу або із системою "турбо" із закритою камерою згорання) ідеально придатні до будинків з невеликою кількістю квартир та невеликих сімейних котеджів. Однак зазначимо, що ціна таких котлів досить висока.

Для багатоквартирних будинків придатні підлогові котли великої (до 1 МВт у каскаді) потужності. Вони здатні обігріти будь-яку будівлю, навіть дев'ятиповерховий будинок на кілька під'їздів. Котли можна розташувати в будь-якому придатному для цього приміщенні: у прибудові, підвалі, на даху (такі котли мають примусову циркуляцію води).