Майбутнє держави - у будівельних риштуваннях

Немировський О. Майбутнє держави - у будівельних риштуваннях : [Розмова з головою підкомітета з питань будівельного комплексу і архітектури Верховної Ради України Немировським О. / Записав Долженко Г.] // Урядовий кур'єр . 2003. 11 июля 2003. (№ 126) . C.5

Помітні позитивні зрушення відбуваються останнім часом у будівельному комплексі України. Незважаючи на загальні економічні труднощі усе ж спостерігається збільшення обсягів освоєних капіталовкладень, зростають темпи житлового будівництва, вводяться в експлуатацію об'єкти соціальної сфери. Наводиться порядок у містобудівній справі й архітектурній діяльності, впроваджуються новітні технології і сучасні конструктивні рішення. Однак у галузі не бракує і проблем. Як поєднують зусилля для їх розв'язання уряд і парламент, розповідає голова підкомітету з питань будівельного комплексу й архітектури Верховної Ради України Олег НЕМИРОВСЬКИЙ.



? Олегу Анатолійовичу, стабільність роботи будь-якої галузі насамперед залежить від рівня керованості нею. Чи відповідає він сучасним вимогам у будівельному комплексі країни? Як це позначається на роботі галузі?

? Найбільш характерною особливістю останнього часу в управлінні будівельним комплексом є посилення системності і цілеспрямованості в роботі Держбуду України, формування і зміцнення його кадрового потенціалу, зростання впливу на процеси реформування в галузі. Починаючи з минулого року комітет став єдиним спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань будівництва й архітектури. Причому, ці функції не декларативні, вони підкріплені повноваженнями фінансового характеру, як розпорядника бюджетних коштів, і правом формування профільного кадрового складу в регіонах. Усе це позитивно вплинуло на роботу галузі.

У минулому році за рахунок усіх джерел фінансування освоєно капіталовкладень на 6 відсотків більше, ніж у 2001 році. Будівельними організаціями усіх форм власності виконано власними силами робіт на 10 млрд. гривень. До того ж, приріст дали підприємства приватної і комунальної форм власності. Однак не усі спрацювали однаково. Найбільше зниження обсягів будівництва допущено в Закарпатській, Івано-Франківській і Львівській областях ? тут не змогли укласти рівноцінних проти 2001 року контрактів. Трохи зросла частка капіталовкладень підприємств і організацій, при цьому кошти направлялися в основному на придбання машин, механізмів, устаткування й оснащення, у той час як відновлення пасивної частини основних фондів скоротилося. Торік спостерігалися зміни і щодо освоєних капіталовкладень у залежності від форм власності: обсяги державних підприємств хоч і домінують, однак їхня частина істотно знизилася ? майже на третину. За січень-травень нинішнього року будівельними організаціями усіх форм власності, що працювали за контрактами підряду, виконано робіт на суму 4,1 млрд, грн., що на 17 відсотків більше проти відповідного періоду минулого року.

У житловому будівництві торік уведене понад 6 млн. кв. м квартир, що на З відсотки більше, ніж у 2001 році. Однак це на 10 відсотків менше передбаченого регіональними програмами і на 30 від показників Прогнозу уряду. Не повною мірою спрацювали програми допомоги молодим родинам і самотнім громадянам, військовослужбовцям і потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, пільгового кредитування сільських забудовників, соціальне незахищених шарів населення. Крім того, дотепер не знайдені доступні механізми кредитування житлового будівництва і насамперед іпотечного. Холдингова компанія ?Київміськ-буд? і банк ?Аркада? показали приклад залучення коштів населення шляхом нагромадження грошей на персональних пенсійних рахунках для довгострокового кредитування. Однак цей експеримент ? лише перший крок на шляху впровадження іпотеки, що повинна стати вирішальним важелем у розвитку житлового будівництва.



? Ви торкнулись невідкладних проблем розвитку галузі. Але ж якість і термін їх розв'язання багато в чому залежать від рівня співпраці уряду й парламенту. Можна без кінця пересилати одне одному законопроекти на доопрацювання, а можна сісти разом за стіл і швидко узгодити необхідні рішення. Тим більше, що такий досвід співробітництва парламенту з урядом уже є...

? Так, однією з найважливіших умов успішної роботи галузі, безумовно, є її належне законодавче забезпечення. При цьому головними діючими суб'єктами тут виступають профільний комітет Верховної Ради і Кабінет Міністрів в особі Держбуду. Спільна діяльність дозволяє ефективніше координувати зусилля зі створення нормативно-правової бази в будівництві. Початок такому співробітництву поклало Спільне рішення ?Про поліпшення законодавчого забезпечення діяльності будівельної галузі?, прийняте в листопаді минулого року. Своєчасність появи такого документа наочно продемонструвало проходження законопроекту ?Про затвердження загальнодержавної Програми розвитку малих міст?, деяких законопроектів з житлового кредитування, інвестиційної політики, касового методу в будівництві, пільгам по ПДВ на житлове будівництво. На якості рішень і об'єктивності підходів при їх підготовці, думаю, позитивно позначиться робота Консультативної ради незалежних експертів з комплексного рішення проблем законодавчого забезпечення будівельної галузі, містобудування й архітектурної діяльності, що створюється при нашому комітеті відповідно до Спільного рішення. До його складу увійдуть фахівці, рекомендовані Держбудом і корпораціями.



? Як бачимо, в галузі накопичилось чимало питань і деякі з них ви окреслили ? впровадження іпотеки, труднощі з виконанням державних програм тощо. Які з них ви б виділили у першочергові?

? Пріоритетними на нинішній рік стали питання житлового кредитування й іпотеки, упорядкування законодавчої і нормативно-правової бази у сфері будівництва, включаючи земельні відносини й експертизи. Практика здійснення інвестиційних програм показує, що на сьогодні ця база вже відстає від динамічних змін у господарському механізмі країни. Вона стала громіздкою, має багато неузгодженостей, недоробок і тому недостатньо ефективна. Назріла необхідність у додатковій доробці й систематизації документів, особливо в процесі спрощення дозвільно-погоджувальних процедур і посилення захисту інтересів інвесторів-забудовників, більш тісного поєднання їх з інтересами держави. Не може ширшати реальний сектор економіки в таких умовах, коли підприємство проектується півроку, будується рік, а 3-4 роки потрібно на одержання різних дозволів і погоджень. При цьому ще й вартість новобудови збільшується на 40-50 відсотків за рахунок різного роду відрахувань органам місцевого самоврядування і технічних служб.

Ускладнює життя інвесторам і забудовникам довільне трактування деяких законодавчих актів місцевими органами самоврядування, особливо в частині землекористування, пайової участі в розвитку транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів, надання технічних умов, платежів за збільшення пропускної здатності діючих мереж. При цьому не завжди ретельно, якісно й у термін виконуються вимоги законодавства щодо формування регіональної і місцевої містобудівної документації. Незадовільно впроваджуються системи моніторингів, містобудівні кадастри, регіональні і місцеві правила забудови. Упорядкування законодавчої і нормативно-правової бази і дозвільно-погоджувальної системи в капітальному будівництві доцільно проводити комплексно як цілісної програми, розробленої на основі наукових висновків і результатів юридичного аналізу діючої бази, з врахуванням сучасного практичного досвіду в Україні й у світі. Вінцем цієї праці повинна стати розробка і прийняття Верховною Радою Містобудівного кодексу України. Думаю, тут не повинно виникнути нездоланних політичних перешкод, як це відбувається з Житловим кодексом.



? Це, так би мовити, невідкладні завдання. А чи планує ваш підкомітет разом з Держбудом роботу на перспективу, скажімо, прийняття законопроектів, нормативних актів?

? Якщо говорити про перспективу, то нашому комітету разом з Держбудом треба послідовно відстоювати позицію щодо зняття в 2004 році мораторію на Закон ?Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) при виконанні робіт на будівництві об'єктів?, розробити механізм виконання названого закону. Це істотно підвищить дисципліну розрахунків між усіма учасниками інвестиційного процесу. Вимагає коригування і Закон ?Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти?. Насамперед це стосується вартісної межі предмета закупівлі, нижче якої застосування процедури торгів стає економічно недоцільною.

Важливою умовою для оголошення тендера є наявність гарантій своєчасного й у повному обсязі одержання замовником коштів на будівництво. Відсутність таких гарантій і відповідальності не дає підстави оголошувати тендери на закупівлю будівельних робіт. З метою припинення практики укладання договорів з підприємствами на держзамовлення необхідно передбачити норму проведення процедури торгів на усі види закупівель лише за умови надання гарантій фінансування закупівель головним розпорядником бюджетних коштів. Також існує проблема перерахування управліннями Держказначейства коштів з Держбюджету на утримання служби замовника, що надходять з централізованих джерел на фінансування будівництва. Відбувається це через відсутність у законі про держбюджет і в Бюджетному кодексі чітко прописаної процедури перерахування коштів із загального в спеціальний фонд. Над нею нині працюють фахівці Держбуду й обласних служб замовника.

Це лише дещиця того, що необхідно зробити парламентаріям, фахівцям Держбуду і місцевих адміністрацій. Свого рішення очікують проблеми погашення кредиторської і дебіторської заборгованості підприємствами галузі, створення єдиної державної служби на базі організацій Укрінвест-експертизи, реконструкції ?хрущовок?, захисту територій від природних і техногенних катаклізмів, охорони пам'ятників архітектури та інші. Важливо, щоб ця робота велася спільними зусиллями всіх зацікавлених сторін, в атмосфері взаєморозуміння і підтримки. Це дозволить швидше і якісніше виконати завдання, що стоять перед будівельним комплексом країни.