Гроші потрібні для того, щоби про них не думати.

Галата Я. Гроші потрібні для того, щоби про них не думати. // Політика і культура. 2001. №42. C.28-29

Ця фраза братів Стругацьких, можливо, і не була б настільки актуальною для нашого брата, якби Україна не пасла задніх у більшості світових економічних та фінансових процесів. Поза всілякими сумнівами, не вельми радісна перспектива залишитися без грошей, примушує практично усі структури звертатися до грошовитішого партнера з проханням про надання кредитів.

У борг живе увесь світ

Не так давно котрийсь із відомих економістів говорив, що сьогодні у борг живе практично увесь світ. Тож не дивно, що і в Україні про отримання кредитів говорять практично всі прошарки населення. Для того, аби осягнути усі нюанси щодо надання кредитів у тій чи іншій галузі, потрібен величезний трактат. Тож спробуємо частково зупинитися лише на кількох аспектах кредитування.

Як відомо, за радянських часів практично кожна сім'я користувалася кредитом, коли воліла придбати якусь дорогу річ. Під час шаленої інфляції кінця 80-х ? початку 90-х такий вид послуг практично зійшов нанівець, але нині, коли гривня здобула сяку-таку стабільність, знову стало можливо придбати меблі, оргтехніку, побутову техніку чи автомобілі у кредит. Низка магазинів та фірм користується при цьому послугами банків, іншим до вподоби кредитні союзи. Наприклад, кредитний союз "Лідер", який обслуговує, переважно, магазини побутової та оргтехніки, здійснює розстрочки шляхом отримання безінфля-ційного кредиту і погашення його частинами. Термін такої послуги від 1 місяця до 1 року. При цьому потрібно внести від 40 до 50 відсотків вартості товару. Якщо кредит беруть строком до 3 місяців, товар дорожчає на 3%, а якщо на рік ? на 18,5.

Це ж стосується й автомобілів. Наприклад, закрите акціонерне товариство АІСЕ-Україна при продажу машини вітчизняного виробництва надає розстрочку на 7 років. Перший внесок складає близько трьох відсотків, а кредит надається усього під 5% річних. Ясна річ, що кожна фірма має свої умови, але добре вже те, що у громадян є право вибору.

І все ж таки, найактуальнішою темою у царині кредитування залишається надання кредитів для будівництва житла та на розвиток сільського господарства.

"Київміськбуд" плюс "Аркада"...

На житловому "фронті" нині, фактично, є лише два представники, які мають відповідну програму і реально здійснюють кредитування населення. Це?тандем холдингової компанії "Київміськбуд" та банку "Аркада" і Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву. "Київміськбуд" надає можливість отримати квартиру при сплаті від 40 до 60 відсотків вартості обраного (!) житла залежно від стану будівельної готовності будинку. Мало того, кожен учасник програми в ході будівництва має право змінити своє рішення відносно вибору житла. Усе це, звичайно, непогано, але якщо пригадати, що сьогодні квадратний метр житла у столиці України коштує близько 1390 гривень, стане зрозуміло ? викласти за раз навіть 40 відсотків далеко не по кишені пересічному киянину. Не надто пом'якшує ситуацію і акціонерний комерційний банк "Аркада", який надає кредити на строк до 30 років тим, хто уклав контракт про інвестування у житлове будівництво та проіндексував не менше 35 відсотків загальної площі квартири. (Щоправда, у будинках, замовником яких є "Київміськбуд", остання цифра падає до 30%). Не для серед-ньостатистичного громадянина і цифра у 10,5 відсотків річних. А саме такою є відсоткова ставка банку за користування кредитом. Себто, з цього випливає, що програма, яку реалізовує "Київміськбуд", більше цікавить принаймні середній клас.

Щодо "Аркади", то її послугами, окрім столиці, можуть користуватися ще у Дніпропетровську. А як же бути мешканцям інших регіонів, де проблема житла, хоча й не така гостра, але також існує?

Молодо, зелено, квартирне?

Їхні потреби в міру своїх сил намагається задовольнити Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву. Одразу наголосимо, що ощасливити кредитом тут можуть лише людей "у самому розквіті сил": сім'ї, вік подружжя яких не перевищує 30 років та 28-річних (і молодше) одинаків. (У "Аркади" віковий ценз значно вищий, вона розкриває свої обійми для тих, кому від 18 до 60). Але Фонд має інші переваги. Кредит також (як і у "Аркади") надається на 30 років, але реальна вартість житла виходить набагато менша. По-перше, непогані стартові умови: перший внесок складає лише три відсотки. А по-друге, за словами голови правління Фонду Валерія Омельчука, родина, у якої немає дітей, виплачує усього лишень три відсотки річних та й то лише до народження продовжувача роду. Сім'я, у котрої є дитина, отримує право на безвідсотковий кредит. За наявності двох чад, 25 відсотків "перевалюється" та потужні державні плечі, а ті, хто ризикнув мати трьох чи більше дітлахів ? сплачуватимуть з власної кишені лише половину взятого кредиту. Якщо це перевести на конкретні гроші, то громадянин, котрий не має пільг (у "вигляді" дітей), щомісяця викладатиме по 200-250 гривень (залежно від регіону, де захотів оселитися потенційний постачальник). Ясна річ, що при народженні чад ці цифри знижуються.

"Така система приваблює молодь, ? переконує Валерій Омельчук. ? Протягом останніх трьох років до фонду звернулися понад 100 тисяч молодих сімей, 45 тисяч з яких уже стали претендентами на отримання кредиту, а понад 2,5 тисячі отримали фінансову під-римку на загальну суму близько 200 мільйонів гривень".

Втім, поки що успіхи будівицтва "під патронатом" Фонду :прияння молодіжному будівництву, на жаль, не надто грандіозні. Воно й не дивно, адже фінансування Фонду здійснюється з бюджету (як державного, так і місцевих), а ми чудово знаємо його можливості. Наприклад, цьогорічний головний фінансовий документ передбачає виділити на молодіжне будівництво трохи більше 70 мільйонів гривень. А на сьогодні, хоча рік уже добігає кінця, профінансовано лише 47,3 млн. Якщо говорити про наступний фінансовий рік, то уряд також не надто пестить своє дітище: проектом бюджету-2002 пропонується виділити на молодіжне житлове будівництво ті ж 70 мільйонів гривень. Дещо більше "подбав" про молодь Парламентський комітет з питань бюджету ? його стартова цифра для названих потреб складає 120 мільйонів. Втім, на недавній прес-конференції пан Омельчук зізнався, що для того, аби наступного року більш-менш нормально кредитувати молодь, потрібно хоча б 250 млн. гривень.

Ой, видно село...

Але якщо про кредитування житлового будівництва час від часу хоча б говорять уголос (мабуть, сподіваючись на політичні дивіденди), то вливання коштів у сільське господарство з давніх-давен вважалося чи не найнев-дячнішою справою. Нині, після краху банку "Україна", ця теза отримала зайве підтвердження.

І все ж таки, навіть у питанні кредитування АПК сьогодні помітні певні зрушення. Наприклад, за перше півріччя цього року аграрії отримали кредитів на загальну суму 2,5 млрд, гривень. А за прогнозами віце-прем'єр-міністра з питань АПК Леоніда Козаченка, до кінця року ця цифра виросте майже до 3,5 млрд. А наступного року, якщо все буде гаразд, комерційні банки планують "бабахнути" у село до 5 мільярдів.. Для порівняння ? протягом усього минулого року сума кредитів, спрямованих у сільське господарство, склала лише 815 мільйонів. Для іншого порівняння ? для оновлення усіх основних фондів АПК потребує 100 мільярдів гривень. Як кажуть, "думайте сами, решайте сами"...

Ряд фахівців відзначає, що успішність майбутнього кредитування села, у першу чергу, залежить від подальшої долі щойно прийнятого Земельного кодексу. Адже до сьогодні чи не найбільшою проблемою фінансування сільського господарства залишалася неможливість отримати кредити на більш-менш тривалий термін (на 2-3 роки). На думку Леоніда Козаченка, з ухваленням Земельного кодексу цю проблему буде вирішено: "земельна Конституція" передбачає можливість отримання довгострокових кредитів під заставу землі. Нагадаємо, що нині працівники АПК можуть отримати у комерційних банках лише короткотерміновий кредит, строком до одного року під заставу майбутнього врожаю.

Крім того, нині в АПК задіяно лише 10% банків. Після ж ліквідації банку "Україна" у сільгоспвиробників відсутнє належне фінансове обслуговування. У цьому контексті доречно пригадати, що ще у червні Світовий банк заявив, що готовий надати Україні кошти для створення спеціального фінансово-кредитного закладу по кредитуванню села. Поки що йдеться про виділення 250 мільйонів гривень. Але євроструктури, як відомо, гроші вміють рахувати ще краще за вітчизняних фінансистів, тому умови СБ доволі жорсткі. Зокрема, Україні пропонують створити стабільні умови для функціонування такої установи, а також якомога швидше "запустити у дію" Земельний кодекс і врегулювати систему реєстрації прав власності.

Словом, судячи з усього сказаного, можна прогнозувати, що будь-які кроки на шляху стабілізації вітчизняної кредитної політики будуть доволі болісними. Але мета, як відомо, іноді виправдовує засоби. А гроші, як уже було сказано, потрібні нам для того, щоб про них не думати.