Декілька кроків до комунального раю

Галата Я. Декілька кроків до комунального раю // Політика і культура. 2002. №6. C.30-31

Одне з найболючіших питань сьогодення - борги населення за житлово-комунальні послуги - цими днями знову опинилися у центрі уваги політичних діячів нашої держави. Нагадаємо, що наприкінці минулого року парламент прийняв закон, згідно з яким пропонувалося списати та реструктуризувати старі борги громадян за житлово-комунальні послуги. Але Президент, як і очікувалося, не підписав цього документа



Цими днями Верховна Рада повернулася до цього питання і, незважаючи на те, що Президент рекомендував відхилити документ, ухвалила його знову. Суть "модернізованого" закону полягає ось у чому... По-перше, передбачається списати борги населення за квартплату, комунальні платежі, природний газ та електроенергію, станом на 1 січня 2000 року тим громадянам, які отримували у 1999-му доходи, менші шести величин вартості межі малозабезпече-ності, встановленої на 1 липня 1998-го. По-друге, так само вчинити і стосовно тих, хто отримував доходи, рівень яких нижчий за прожитковий мінімум, встановлений відповідним законом на 2000-й та законом про Держбюджет на цей же рік. Тобто ощасливити пропонується фактично таку ж кількість боржників, що й у попередній редакції, а тому підстав для президентського "розчерку" і цього разу не надто багато.

Цікаво запропоновано вчинити і з іншими, свіжішими боргами. На відміну від торішніх декларацій, тепер запропоновано доволі конкретний механізм. Так, борги усіх категорій населення за квартплату та комунальні платежі, які існують на момент набуття чинності цього закону, передбачається реструктуризувати строком до п'яти років. Якщо диво усе ж таки станеться і Президент поставить на документі свій автограф, громадяни повинні знати наступне... Для реструктуризації заборгованості вони мають укласти з підприємствами-надавачами послуг (а простіше, з ЖЕКами) спеціальні договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів. Щось подібне, очевидно, знайоме тим, хто свого часу займався оформленням легендарних субсидій. Але новий закон містить і принципову новацію: загальна сума на оплату поточних платежів та реструктуризованої заборгованості на період її погашення не повинна перевищувати: 25% доходів сім'ї, визначених у порядку, що діє у царині нарахування субсидій для громадян, що працюють і 20% ? для пенсіонерів та інших громадян, що отримують будь-які види соціальної допомоги. У разі, якщо сума "зашкалює" за ці параметри і бідолашний квартиронаймач, повсякчас відмовляючи собі у найне-обхіднішому, п'ять років сплачував попередні борги, а сплатити так і не зміг, решта боргу має бути списана. Для цього потрібно лишень своєчасно і в повному обсязі виконувати укладений договір. А от до тих, хто з тих чи інших причин не укладе відповідних договорів, або не виконуватиме їх, закон жорсткіший: ним регулюються питання нарахування та сплати пені, а також стягнення заборгованості. До цього процесу, до речі, пропонується долучити й судові органи.

А судді хто?

Президент, який у даному питанні, радше, обстоює інтереси комунальників, висуває такі аргументи. По-перше, для значної частини населення, яка протягом останніх років своєчасно сплачувала комунальні послуги, порушується принцип соціальної справедливості. По-друге, норма частини 3 статті 7, за якою витрати, пов'язані зі списанням боргів громадян, повинні бути віднесені в рахунок погашення боргів підприємств житлово-комунального господарства, енергогенеруючих компаній та підприємств НАК "Нафтогаз України" перед Держбюджетом, завдасть збитків усім переліченим підприємствам, а також зменшить доходну частину бюджету. За підрахунками Кабінету Міністрів, заборгованість населення за спожиті комунальні послуги становить 6,9 млрд. грн. (щоправда, деякі депутати чомусь називають суму 4,8 млрд.), а недоїмка за платежами житлово-комунальних підприємств до бюджету не перевищує 0,4 млрд. А от заборгованість зазначених підприємств перед енергопоста-чальниками через несплату споживачами коштів за використані енергоносії становить 4 млрд. грн. Усе це, нібито, дає підстави припустити, що впровадження згаданого закону завдасть збитків житлово-комунальним підприємствам, підприємствам "Нафтогазу України" та суттєво зменшить доходну частину бюджету.

Взагалі, більшої дилеми, ніж ця, напевно, годі й шукати. Що гуманніше ? дозволити громадянам почекати, а то й відмовитися, від сплати боргів чи поставити житлово-комунальні служби на межу виживання? Мабуть, це риторичне запитання не раз задавав собі майже кожен. Справді, для більшості громадян борги висять непомірним тягарем і муляють щодня й щогодини. Тим паче, що низка політиків-"доб-розичливців" час від часу підливає олії у вогонь: незабаром за несплату комунальних послуг усіх виселятимуть! Дійшло вже до того, що багато пересічних громадян панічно бояться майбутнього прийняття Житлового кодексу, очікуючи від нього найгірших наслідків. Насправді ж, затягування із прийняттям цього документа тільки погіршує ситуацію. Саме Житловий кодекс мав би вирішити цілу низку питань, пов'язаних із будівництвом житла, здачею його в оренду, квартплатою і т.д.

Враховуючи усе сказане, доходиш висновку, що парламентське рішення про списання боргів навряд чи "тягне" на Соломонове. Виходить парадоксальна ситуація, коли різні учасники комунального "Бермудсь-кого трикутника" нічого, окрім ненависті один до одного, не відчуватимуть. А за таких умов говорити про якусь гармонію не доводиться. Єдине, що трішечки додає оптимізму ? це остання статистика, згідно з якою у 1996-98 pp. населення платило лише 10-30 відсотків комунальних платежів, а торік аж 90%. Порадіти, чи що?..

Індексація: 101% любові до ближньго

Одночасно із законом про списання комунальних боргів світ побачив ще один цікавий документ. Верховна Рада затвердила закон, яким встановила поріг індексації грошових доходів громадян



Першоджерелом" для даного документа послужив один із актів далекого 1991 року. Тодішній склад парламенту з огляду на шалений ріст інфляційних процесів прийняв Закон "Про індексацію грошових доходів населення" ? нібито з метою підтримання купівельної спроможності громадян. Чи виконував дотепер згаданий документ свою головну функцію, кожен може судити з величини власного добробуту та реальних можливостей придбати той чи інший товар. Але нині депутатам спало на думку підкоригувати чинні правила індексації.

Попервах взагалі пропонувалося встановити, щоб перегляд розмірів основних соціальних гарантій відбувався у разі перевищення індексом заробітної плати порога індексації. Але такий підхід не відповідав би самій "індексаційній" суті і загалом суперечив би загальновизнаній світовій практиці. Адже індексація ? це механізм, який дозволяє частково чи повністю відшкодувати подорожчання саме товарів та послуг. Тому єдиним показником, покладеним в основу механізму індексації, має бути не індекс зарплати, а індекс споживчих цін. До цього можна додати, що на сьогодні, завдяки "вмілому" керуванню економічними процесами з боку високих посадовців, офіційна зарплата у багатьох випадках не відображає реальних заробітків населення. Тому приплітати сюди винагороду за той чи інший вид праці недоречно: індекс платні далеко не завжди є статистичне достовірною інформацією.

Фахівці стверджують, що саме з цим пов'язане попереднє президентське вето на даний законопроект. Втім, тепер документ має всі шанси бути підписаним, оскільки його положення доволі компромісні. Зокрема, закон встановлює, що індексація грошових доходів громадян проводиться у випадку, коли величина індексу споживчих цін (а не зарплат, як пропонувалося спочатку) перевищила поріг індексації, що встановлюється у розмірі 101%. Згідно з документом, вирахування індексу споживчих цін проводитимуть починаючи з моменту набуття чинності даного закону. І така радість чатує на Україну вже 1 липня цього року.

Отже, усе начебто й непогано, але біда в тім, що уряд, на який і покладається обов'язок вираховувати індекс споживчих цін, дуже часто "не помічає" реального підвищення вартості товарів і послуг. А тому на практиці усе може повернутися так: для того, щоб сподіватися на принаймні мізерне відшкодування подорожчання товарів, громадянам доведеться чекати просто-таки непомірного стрибка цін.