Хто повинен встановлювати лічильники?

Гаманюк Л. Хто повинен встановлювати лічильники? // Урядовий кур'єр . . 27 сентября 2001 (№ 175) . С. 6

Наша держава задовольняє близько 53 відсотків власних потреб у паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) за рахунок імпорту. Ефективне та економне їх використання є важливою складовою енергетичної безпеки країни. Житлово-комунальним сектором народного господарства України споживається 25,2 відсотка від загальної потреби економіки у ПЕР. Вартість енергоресурсів тільки по газу та теплу, що тут використовується за рік, становить майже 3,5 млрд. грн. Тому питання оснащення цієї галузі засобами обліку ефективного використання стає особливо важливим.



З метою забезпечення економного споживання тепла та води, налагодження прозорої системи витрачання та споживання енергоресурсів у житлово-комунальній сфері Кабінетом Міністрів було прийнято цілий ряд постанов. Перша побачила світ ще у 1994 році під назвою ?Про програму виробництва засобів витрачання ПЕР і приладів регулювання систем електро-, тепло- та газопостачання на промислових підприємствах і в побуті?. Потім щороку з'являлися нові постанови, які доповнювали попередні, розширювали завдання програми, продовжували її поетапне здійснення щодо забезпечення наявного житлового фонду приладами обліку, встановлювали правила надання населенню цих послуг...

Виконання цих постанов дозволило б заощадити понад 25 відсотків енергоресурсів у житлово-комунальній сфері, суттєво зменшити суми сплати коштів за комунальні послуги, в т. ч. соціальне незахищених верств населення. Відсутність на об'єктах засобів обліку споживання води І тепла приводить до значних розбіжностей між встановленою нормою їх споживання та фактичним споживанням. Встановлені нормативи на 30-40 відсотків вищі від фактичного використання.

Оплата за енергоресурси за нормативами включає оплату за енергоресурси, які не споживалися, що провокує їх розкрадання, сприяє росту корупції та завищує показники фактичної потреби в них, змушує населення сплачувати за комунальні послуги, які їм не надані, що в свою чергу приводить до неспроможності їх оплати, росту боргів та збільшення заборгованості перед енергопостачальними організаціями. Страждають при цьому і місцеві бюджети, за рахунок яких останнім виділяються кошти у вигляді субсидій населенню.

Повне впровадження засобів обліку споживання енергетичних ресурсів дало б можливість навести лад в оплаті, вивести ?з тіні? значні кошти. Крім того, відсутність контролю за споживанням енергоресурсів дає можливість збільшувати терміни ремонту енергомереж, безконтрольно припиняти надання послуг та інше.

Проведений аналіз даних за результатами вибіркових перевірок Державною інспекцією з енергозбереження об'єктів житлово-комунальної сфери та за даними Держкомстату щодо ходу виконання постанов Кабінету Міністрів України показує, що впровадження приладів обліку води і тепла має значне відставання від передбачених завдань.

Фактичний стан оснащення будинків лічильниками води та тепла суттєво відстає від запланованих обсягів і станом на 1 січня 2001 року становив: з обліку холодної води ?16,52 відсотка, з обліку гарячої води ? 2,59 відсотка, з обліку тепла ? 2,89 відсотка, терморегуляторами І приладами-розподілювачами тільки ? 0,7 відсотка від завдання програми. Стан оснащення квартир лічильниками теж вкрай незадовільний. Квартирних лічильників холодної води встановлено 9 відсотків від запланованих програмою, відповідно гарячої води ? 7 відсотків.

Ситуацію погіршує ще й те, що поряд з низьким оснащенням об'єктів житлово-комунальної сфери засобами обліку розрахунки за спожиті енергоресурси досить часто, за наявності лічильників, проводяться за нормативами.

Поширені випадки, коли після певного терміну експлуатації припиняються розрахунки за показниками будинкових лічильників води та тепла через те, що не проводиться їх чергова метрологічна перевірка та при виході лічильників з ладу вони не ремонтуються.

Наведені приклади свідчать про порушення передбаченого ?Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення? порядку розрахунків зі споживачами холодної і гарячої води та тепла, а саме пунктів 12 та 19 цих правил, де вказується: ?У разі встановлення квартирних лічильників холодної та гарячої води споживач сплачує за воду за показаннями цих лічильників?, ?Справляння плати за нормами при наявності засобів побудинкового та поквартирного обліку (без урахування показань засобів обліку) не допускається...?

Доцільно перенести акцент з будинкового обліку споживання енергоресурсів на квартирний (холодної та гарячої води, газу, електроенергії та тепла). Якщо будинковий облік енергоресурсів фіксує фактичне споживання енергоресурсу, то квартирний облік спонукає споживача до економного споживання, в кінцевому варіанті змінює його свідомість. Щодо квартирного обліку споживання тепла, цю проблему розв'язати можна, якщо застосувати закордонний досвід впровадження електронних розподілювачів споживання тепла. У результаті обстежень додатково виявлені резерви економії ресурсів, а саме:

1. Встановлення будинкових регуляторів температури забезпечує додаткову економію тепла на 3-5 відсотків;

2. Впровадження в квартирах розподілювачів тепла забезпечує додаткову економію тепла на 15 відсотків;

3. Впровадження квартирних лічильників води забезпечує додаткову економію її на 40 відсотків;

4. Впровадження повітряних клапанів забезпечує поліпшення теплообміну і зниження втрат теплоносія при заповненні систем опалення, та економію тепла на 2-5 відсотків.

У сумі це становить майже 65 відсотків економії тепла!

Термін окупності витрат на зазначені впровадження не перевищить 3 ? 4 місяці.

Невиконання програми оснащення засобами обліку споживання води і тепла в житлово-комунальній сфері державними адміністраціями пояснюється відсутністю коштів. Але якщо підрахувати перевитрати за сплату неспожитих енергоресурсів, то стає очевидною недоречність такого ствердження. У цьому випадку мову слід вести про відсутність у цій сфері реального господаря та складну бюрократичну систему в процесі оснащення об'єктів засобами обліку. Так, щоб здати приймальній комісії готовий до експлуатації вузол обліку тепла, потрібно мати понад 20 різних документів.

Радикальніше і значно дієвіше впливати на прискорення процесу впровадження засобів обліку

споживання енергоресурсів можна та необхідно економічними заходами, які повинні стимулювати зацікавленість в обліку енергоресурсів як споживачів, так і енергопостачальні організації.

Джерелом, з якого надходять кошти на встановлення засобів обліку споживання енергоресурсів, є споживач. Кошти на виробництво, транспортування енергоресурсів та обладнання і матеріали, які при цьому використовуються, надходять від споживача через податки або безпосередньо при оплаті за енергоресурси.

Засоби обліку споживання енергоресурсів є складовою частиною системи енергопостачання (труби, насоси, трансформатори та ін.). Сплачуючи за енергоресурси, споживач має право на весь комплекс послуг, пов'язаний з його постачанням, а сплату має проводити відповідно до кількості спожитого енергоресурсу. З цього випливає, що оснащення засобами обліку споживання енергоресурсів (тепла, газу, електроенергії та води) має забезпечувати енергопостачальна організація.

Впровадження економічних важелів припинить невизначеність при пошуках джерела фінансування для встановлення засобів обліку енергоресурсів, їх обслуговування, проведення метрологічної перевірки, модернізації та . змусить енергопостачальні організації встановлювати прилади обліку.