Енциклопедист мистецтва

Кудрявцев Л. Енциклопедист мистецтва Наука і суспільство 2003 №11-12 C. 26-28


Кінець XVII — початок XVIII ст. позначився активним торуванням економічних та культурних зв'язків Росії з Західною Європою. Насамперед, у галузі будівництва.

Особливо поталанило відомому архітектору Іогану Шеделю, чиї шедеври мистецтва досі дивують нас красою. Виходець із Німеччини Шедель (чи Шейден) народився 1680 р. у Вандсбеці, поблизу Гамбургу. Працював під впливом архітекторів нідерландської школи. Знав також секрети італійських зодчих. Це його серед зарубіжних майстрів запросив до Росії сам Петро І для В«введення каменних та гіпсових робітВ» у столицях імперії. Чимало будівельних цікавинок освятилися архітектурним умінням Шеделя в Петербурзі. З-поміж найяскравіших — палаци на Василівському острові, в Оранієнбаумі, Кронштадті, дача в Стрільні.

У першій половині XVIII століття активно розвивається будівництво на Україні, передусім у Києві. Цьому сприяла відміна заборони на В«всяке каменне будівництво, якого б імені воно не булоВ» в містах Росії.

Архітектура розвивалася в складних умовах. Місцеві майстри, беручи за основу національні традиції, створювали свій напрям в українській архітектурі: Російські зодчі, які працювали на Україні, наближались до класицизму та сприяли розповсюдженню цього стилю у будівництві.

Кам'яне будівництво у Києві почалося у Лаврі після пожежі, яка знищила також і багату старовинну бібліотеку. Дізнавшися про це, цар Петро не стримався й заплакав, як дитина. З Москви до Петербурга, а звідти до Києва були послані талановиті архітектори. Шедель був чи не найпримітнішим з-поміж них. Тоді на Україні домінувало бароко й ширився класицизм.

Київський митрополит Рафаїл Заборовський, з котрим Шедель познайомився ще в Петербурзі, запросив архітектора для проведення будівельних робіт у Софіївському монастирі. Він очолив роботи по реконструкції будинку митрополита й дзвіниці.

Важливе значення у формуванні ансамблю Софіївського монастиря відіграє спорудження дзвіниці. Після пожежі 1744 року вона зруйнувалася, й Шедель повністю відновив її. Орнамент і пластика стін надали вагомого контрасту будівлі й стали красою всього ансамблю. Споруда стала кращим зразком цивільної архітектури XVIII століття на Україні.

Софійський монастир, незаперечно, світова пам'ятка зодчества та монументального живопису.

Шедель будує в Києві її інші споруди. Певно, йому належить проект так званої Брами Заборовського. Вона споруджена у 1746—1748 pp. у стилі українського бароко на замовлення митрополита. Фасад брами оздоблено колонами з корінфськими капітеліями та високим, хвилястим фронтоном з волютами, маскаронами й соковитим окантовим орнаментом. Брама виходить фасадом на Стрілецький провулок (зараз вона замурована).

Колись це був головний вхід на територію Софіївського собору. Навколо Софії Шедель збудував також високу (на три метри) кам'яну огорожу.

Київська Академія, яка знаходиться на Подолі, на території Братського монастиря, є першою вищою школою на Україні й у Східній Європі. В ній вчилися гетьмани, ієрархи, дипломати, полководці, вчені, письменники, художники. На честь митрополита Петра Могили Академія мала назву Києве-Могилянської.

В 1732—1740 pp. надбудову другого поверху та будівництво конгрегаційної церкви з актовим залом, де відбувалися філософські Диспути, музично-драматичні вистави, здійснив І. Г. Шедель.

Вершиною мистецтва архітектора в Києві було зведення Великої дзвіниці в Києво-Печерській Лаврі. Федір Васильов, який повинен був розробити першочерговий проект цієї будови, викрив духовників у спробі присвоєння частини золота, яке призначалося для позолоти купола. Його визнали В«небажаною непригодною особоюВ» й врешті змусили залишити місто.

Згідно укладеному лаврою контракту, Іоган Шедель повинен був протягом трьох років збудувати цю дзвіницю. Але будівництво її закінчилося аж у 1745 році. Воно поглинуло всі резерви, а також привело до припинення будівництва в лаврі на інших об'єктах.

План та фасад дзвіниці архітектор розробив чудово. Вона являла собою восьмигранну чотирьохярусну башту із позолоченим куполом. Перший її ярус оздоблений під руст, другий прикрашено 32 доричеськими колонами. Третій ярус огороджений 16 іонічними колонами. Тут знаходяться 13 дзвонів вагою близько 6 тисяч пудів.

Серед них В«УспенськийВ», вагою 1000 пудів та найбільший — 1636 пудів. Збереглися 3 невеликі дзвони: В«БезіменнийВ», В«БаликВ», В«ВознесенськийВ». Четвертий ярус оздоблено групами легких римсько-коринфських півколон. На цьому ярусі в 1903 році було встановлено годинник вагою 4,5 тонни, який заводився вручну раз на тиждень за допомогою лебідки. Він дзвонив години та кожну чверть години.

На будівництво дзвіниці було витрачено близько 5 мільйонів цеглин різної форми й розмірів. Високохудожня кераміка виготовлялася на лаврських цегельних заводах за рецептом та наглядом І. Шеделя.

Дзвіниця мала дивовижні розміри. Найвища в Російській імперії, вище Івановської у Москві. 96,52 метра з хрестом, вона органічно вписувалася до ансамблю монастиря й усього Печерська. її видно було здалеку, за 25—30 кілометрів від міста. Щоб помилуватися міськими пейзажами та околицями, необхідно було зійти на 374 сходинки. Не кожному це було під силу.

Під час війни у 1941 році було підірвано Успенський собор, який стояв поруч із дзвіницею, але вона зовсім не постраждала... Коли Шедель розписувався в одержанні гонорару, то у відомості написав німецькою мовою, що перекладається так: В«Тебе величаве творення споруджене завдяки моїй уяві та енергії, зустрінуть захоплені нащадкиВ».

Цікаво, що найвищу дзвіницю в Києві, а може, й у світі, намагався пізніше звести архімандрит Свято-Троїцького монастиря Іона. За його таємним бажанням, вона повинна була перевершити лаврську й за проектом сягнути 110,94 метра. Замовлення на її спорудження було видане архітектору В. Ніколаєву. На цьому й закінчилася ця епопея — не вистачило коштів. У 1920 році цеглу від руїн будови використали для зведення будинку сільськогосподарської Академії в Голосієво.

Коли живописець О. Бенуа восени 1899 року відвідував Київ, то зустрівся з мистецтвом І. Шеделя, і був безмежно захоплений ним. Він писав, що В«...Киев воистину один из прекраснейших городов на свете...В». Побувавши в Софмвському соборі, Києво-Печерській лаврі, Андріївській церкві та блукаючи містом, він відчував блаженство, навіть мріяв перебратися сюди зі всією родиною назавжди.

За проектом архітекторів І. Шеделя і П. Неелова в 1752— 1756 році був збудований Кловський палац.

Спершу це була двоповерхова споруда. Інтер'єр палацу розписали українські художники. Одночасно з будівництвом палацу навколо було посаджено декоративний парк (Липки).

Вже після смерті І. Шеделя, було надбудовано третій поверх. Завершувалося будівництво під керівництвом С. Ковніра, який вніс у композицію та оформлення палацу елементи української народної архітектури й одержав за цю працю звання В«каменного строєнія мастерВ».

Під час громадянської війни палац зазнав руйнувань. У 1930 році його знову відбудували. Тепер тут розмістився музей Історії Києва.