Держава гарантує

Коваленко Г. Держава гарантує // Юридичний вісник України . . 22 июня 2002 (№ 25) . С. 8

Справа №_: ЖЕК проти громадянина N

Проте ніякого розрахунку-попередження про сплату заборгованості за комунальні послуги і квартирну плату до п. Марії не надходило. І її підпису про його отримання немає. Вона ознайомилася з ним уже разом з позовною заявою і дізналася, що попередженням від 12.09.2001 року їй пропонувалося погасити заборгованість протягом 20 днів. А якщо вона не буде сплачена, то сума у 6976 грн. 42 коп. буде стягнута у безспірному порядку. До того ж сума на 1.11.1998 року була виведена однією цифрою ? 3079 грн. 55 коп. Надалі вся сума заборгованості розписувалася по кожному місяцю окремо.

Зверталася п. Марія до начальника та головного бухгалтера ЖЕКу. "Ходити по інстанціях не можу. Та ніхто там на тебе і уваги не звертає, навіть вислухати не хочуть... Боюсь до когось іти на прийом, серце не витримає", ? зазначає п. Марія. Але нікому до цього діла не має. Не з'ясованим лишилося питання забезпечення права цієї сім'ї на житлову субсидію протягом усього періоду накопичення заборгованості. Суд є суд і оскільки надійшло повідомлення, то треба здійснювати судочинство. Та хвилювання, бездушність чиновників зробили свою справу. Для здорової людини мало приємного, коли вона отримує запрошення як відповідач у будь-якій цивільній справі, а що вже говорити про людину хвору, якій вручають повістку... Не змогла піти до суду п. Марія, натомість викликала швидку, яка встановила діагноз: гіпертонічний криз. Дивного в цьому немає нічого. Замість неї пішов до суду старший син. Але замість того, щоб попросити відкласти слухання справи до того часу, коли стан матері покращає, чи то з переляку, чи взагалі не думаючи про те, що говорить, сказав у судовому засіданні, що сім'я сплатить зазначену суму заборгованості. А чим?

Ось і виніс суд рішення про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості та державного мита. Без урахування положень зазначеної постанови Верховної Ради України від 7 червня 2001 року № 2456-ІІІ "Про інформування Кабінету Міністрів України про стан і формування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері", без встановлення обставин несплати, у зв'язку з якими виникла заборгованість, без з'ясування належності позивача, урахування термінів позовної давності. Але ж відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки. Тобто, навіть врахувавши все вище зазначене та встановивши обставини справи, суд мав право виносити рішення про стягнення заборгованості за комунальні послуги і квартирну плату тільки за останні три роки. На жаль, нічого подібного зроблено не було, хоча сума заборгованості за роки, що передували трьом останнім і була виділена однією окремою цифрою, на неї просто не звернули уваги. За декілька хвилин справа була розглянута і винесено рішення на користь позивача.

Заборгованість ? приватизація ? права людини

До апеляційної інстанції п. Марія не зверталася. І, як наслідок, переді мною постанова про відкриття виконавчого провадження (за заявою стягувача). Хоча самої заяви й не надійшло до п. Марії, їй пропонують добровільно виконати виконавчий лист, а в разі невиконання, це буде зроблено в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору в розмірі 348 грн. 82 коп. А з метою забезпечення виконання пропонується накласти арешт на майно.

І знову реалії. "Є гроші на книжці, ще за Союзу склала трохи, могла б погасити ще три таких борги, але їх забрала держава, а тепер державна виконавча влада забирає квартиру, що я заробила за 24 роки праці, народила трьох дітей, була здорова і працювала, а тепер з калікою, яка не здатна ні на що, можна й розправитися гуманно", ? зі слів п. Марії, які є підтвердженням того, як "дбає" держава про людину як найвищу соціальну цінність, та відповідає перед нею за свою діяльність, як спрямовує цю діяльність у рамках закону на захист прав і свобод людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканості і безпеки.

"Не знаю, що мені робити, хоч з мосту та у воду" ? не тільки у п. Марії виникають подібні думки. Чимало громадян України опинилися у безвихідному становищі. Виникло бажання приватизувати квартиру ? у відповідь лунає єдине ? спочатку погасіть заборгованість за оплату комунальних послуг та квартирну плату, а потім буде мова йти й про приватизацію. Хоч у жодному нормативному документі не йдеться про подібний стан речей. А пункт 10 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" чітко зазначає, що органи приватизації не мають права відмовляти мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону. У цьому пункті наведений перелік квартир, які не підлягають приватизації. 1 немає там положення про те, що не приватизуються квартири, мешканці яких мають заборгованість за комунальні послуги і квартирну плату. Окрім того, ніякій посадовій особі не надано права звужувати зміст права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.

Якщо людина укладає угоду щодо погашення заборгованості протягом якогось часу, вона має право на приватизацію квартири. А вже отримавши її у власність, може розпорядитися нею на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти чи укласти інші угоди, не заборонені законом. Після цього у неї з'явиться природній стимул якнайшвидше розрахуватися з боргами, які виникли. Бо ніхто не хоче втратити квартиру, яка отримана за багато років бездоганної праці.

Пенсію отримує п. Марія 129 грн. 78 коп. І стипендія двох молодших дітей по 34 гривні. Оце і всі стабільні доходи, які отримує сім'я. Їх не вистачить навіть на сплату комунальних послуг та квартирну плату. Що ж робити далі? Старший син п. Марії одружився, має маленьку доньку. Молодший ? вчиться в училищі, мріє про комп'ютер, має здібності до наук, хоче бути економістом. "Донька вчиться в коледжі, хоче вчитися далі на соціолога або українського філолога, та немає в нас можливості, вища школа вся платна... Але мріяти не зашкодить, нехай мріють", ? резюмує п. Марія. Коментувати ці слова, на мою думку, немає потреби. Все зрозуміло без пояснень. Неясно лише, як складеться доля родини, якщо не втрутяться відповідні органи, які стануть на її захист. Адже мова йде про нашу здібну молодь, перед якою відкриваються шляхи майбутнього і якій Конституція України гарантує право на достатнє харчування, одяг, житло, освіту, охорону здоров'я тощо.

Про прожитковий мінімум мова вже йшла. 1 кожна грамотна людина в змозі підрахувати, скільки коштів необхідно цій родині для реалізації конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. А поки що вони можуть тільки мріяти про цей рівень, який існує лише на папері, та сподіватися на краще життя. Натомість, на їхні квартири накладається арешт, їх викидають на вулицю і перетворюються вони в осіб без визначеного місця проживання, а їхні квартири продаються та заселяються іншими ? "більш достойними" ? громадянами.

Держава не забезпечує своїм громадянам належних умов існування. У реальному житті подібних ситуацій вдосталь, і страждають від них люди похилі, хворі, малозабезпечені і діти. Відбувається це тому, що держава та посадові особи, які її уособлюють, не несуть ніякої відповідальності за свої діяння, тоді як на плечі громадян лягає вся відповідальність, визначена законом.



Галина КОВАЛЕНКО, заступник завідуючого секретаріатом Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, оглядач "ЮВУ"